52 Розділ

Я звузила очі, не одразу повіривши.
— Ти що… взяв його? — підняла брови, дивлячись прямо на нього.

— Звісно. Якби ти краще знала Кіпса, сама б забрала, — спокійно кинув Кара. У його голосі відчувалась звична впевненість, з якою він діє, коли вже все вирішив. Він коротко глянув на Кіпса, який досі мовчав, ніби завис між минулим і тим, що Кара тримав зараз перед ним. — Тобі вирішувати, чи можемо ми це використати.

Кіпс повільно підійшов до свого крісла, опустився в нього і відштовхнувся ногою від підлоги, прокрутившись на пів оберта. Пластина в руках Кари вже не виглядала просто шматком металу — швидше тим, що може все змінити. Він різко зупинив крісло, сперся ліктями на коліна й кілька секунд дивився в підлогу, ніби збирав думки.

— Кіпсе? — тихіше повторив Кара.

Той підняв голову.
— Ви ще питаєте? — видихнув він. — Хай хоч це послужить на благо… раз його життя нікому не принесло радості.

— То скільки? — одразу вхопилась Шаїра, вже без сарказму, але з холодним розрахунком. — Скільки ти готовий поставити на голову Хижня?

Кіпс різко випрямився, ніби рішення вже склалось.
— Щоб за його головою ганялось пів галактики… а про нас забули? — він на секунду примружився. — Сотні вистачить.

Пауза.

Він криво усміхнувся — вже знайомо.
— Але мені не шкода двісті тисяч кредитів.

Шаїра тихо присвиснула.

— І як тільки він сяде на Термінусі… — продовжив Кіпс, тепер уже дивлячись на нас, — у нього почнуться дуже великі проблеми з тими, хто звик вирішувати питання швидко і без зайвих розмов за купу кредитів. Він не те що до дроїда не добереться, він до нас не долетить.

Він злегка нахилив голову.
— Його ж картою і бито.

Сказати, що ця новина мене ощасливила — нічого не сказати. Я б розцілувала Кіпса, якби він хоча б дозволив себе обійняти. Але його звичний настрій швидко повертався: жарти ставали відвертішими, голос живішим, ніби він сам себе витягував із того стану, з того будинку. Ім’я Карамелька все частіше звучало на зорельоті, з тією самою інтонацією, що змушувала закочувати очі, але не обривати його. Кара бурчав, ніби для порядку, хоча кутики губ видавали, що йому це подобається. Подобалось, що все поверталось в норму.

Я подумки благала Всесвіт запхнути Хижня в таку діру, з якої він про нас забуде. Розуміла, що це не вирішить проблему, бо з такими, як він, нічого не закінчується просто так. Але як відстрочка… більш ніж непогано.

Цю справу з планом Кіпса довелось довірити Шаїрі. Вона ще не була офіційною частиною нашої команди, не світилась у маршрутах, де нас могли чекати — для такого це було ідеально.

Ми вийшли на найближчу імперську планету — сіру, перевантажену трафіком, з орбітальними кільцями, де рух не зупинявся. Шаїра пішла сама. Без супроводу. З карткою, яка відкривала доступ до сотні тисяч кредитів.

Вона внесла суму через потрійний роздроблений банківський шлюз. Зашифрований, із прокладками між рахунками, щоб навіть ті, хто вміє шукати, витратили на це час. А потім передала запит у систему чорного трафіку.

Так називали список, де ціна за голову була не чуткою, а реальною пропозицією. І якщо сума достатня галактика сама починає працювати за тебе.