18 Марк

18

Марк

Ще зранку я вважав, що маю цілком пристойну суму грошей - за час що я не користувався карткою там набігло ледь не сорок тисяч гривень. Звісно поїздка на автомобілі з Києва була не надто дешевою, але я не звик рахувати гроші. Все життя я був ними оточений тож рідко задумувався як їх витрачати менше.

Купуючи ліжко я виходив із того, що спати мені має бути в першу чергу зручно. Про спину треба дбати з молоду, бо на клятому дивані у вітальні вже встиг відлежати собі всі боки.

Я вибрав односпальне ліжко і до нього вдвічі дорожчий матрац. Вся покупка обійшлась майже в двадцять тисяч. Але мене це не збентежило. Потім заправив повний бак бензину в свою зіроньку,

Після супермаркету мій рахунок схуд ще на тисячу. Хоча покупок там було до образливого мало. Я і так вирішив брати те що легко готується.

Але стільчик для годування просто вбив мій бюджет! Уявлення не мав, що дитячі речі такі дорогі. Тепер слова Фіри про відважність Ірки бачились мені зовсім в іншому світлі.

Варто було зайти в магазин, як мене оторочили продавці, і почали радити для стільця купити то іграшку, дуже розвиваючу і просто необхідну дитині, то стильну тарілочку з ложечкою що не травмує ясна. Вартувало великих зусиль донести, що мені треба лишень стілець. Але навіть в відділі стільців розмаїття форм і кольорів було таким, що очі розбігались.

Хто б мені сказав що я в перший тиждень життя в Одесі почну купувати дитячі речі я б довго сміявся над цим жартом. Здавшись на милість дівчат-продавців я схаменувся лише на касі, коли за рожевий трон для принцеси довелось відвалити чотири тисячі гривень. Схоже хитрі продавчині запримітили все – і моє дороге пальто і годинник, і сматрфон, бо нахабно вмовили мене взяти найдорожчу модель.

Я точно пам’ятаю, що бачив дешевше. Але пасувати і визнавати, що я в певній фінансовій скруті перед жінками я не став. Було соромно.

Тож вручивши Ірині покупку я звалив в свою кімнату планувати бюджет на наступні місяці. Економіст я чи хто? До найближчої зарплатні ще місяць. Але я був впевнений що і тих грошей, що залишилось мені вистачить.

Наступним пунктом мого сьогоднішнього плану було поїсти. Я відварив макарони з сосисками, і залишився цілком задоволений своїми кулінарними талантами. Настрій миттєво покращився. Та і стілець такий чепурний радував око. Набагато краще того салатового непорозуміння, яке до всього було ще і небезпечним для дитини. Це добре що воно розламалось в  моїх руках. А якби під Таєчкою?

Наближався вечір. Ірка повернулась з прогулянки. Обоє з Таєю червонощокі, пахнуть так смачно – морозом, свіжістю. Очі сяють. Ірка зробила собі чай, присьорбувала поки дівчинка сидячи в новому стільці намагалась його погризти, низько схиляючись до стільниці.

Я бачив все крізь прочинені двері кухні, і мені було набагато цікавіше за ними спостерігати ніж за тим, що відбувається по телевізору.

Але план є план. Тож позбувшись футболки – Ірку ж дратує мій торс. Я дістав з холодильника пиво, рибу, і запустив по телевізору трилер.

І приготувався спостерігати за Іриною. Пиво я кілька разів сьорбнув. А от до тарані поки ще тільки примірявся. Виявляється на ній знаходиться шкірка яку дуже неприємно кусати зубами. А чистити мені було її незвично. Сушена тарань не мій делікатес.

- О, - Вольна поклала Таю в манеж і сіла біля мене на диван. – Саме те в таку погоду, - за вікном і правда завівав вітер, дощ із снігом бився в шибки, в місто прийшла справжня зима.

Ірка витріщилась на екран. Хвилин п'ятнадцять вона спостерігала за кривавими подіями. А потім зиркнула на рибу:

-  А ти чого не їси? – і нахабно ухопила одну рибину. Обчистила її, відділила філе від кісок, я відволікся від кіно, бо картинка як вона засовує рибу до рота і блаженно примружує очі була кращою. Так би і дивився. Але видовище швидко скінчилось. – Я візьму в тебе пиво? – запитала дівчина. – Ти не турбуйся, я можу за нього гроші віддати.

Я кліпав шоковано. А вона хутенько сходила до холодильника за ще однією пляшкою, і знову сіла поруч.

- Тобі ще дитину вкладати, - нагадав я, і спробував повторити трюк з очисткою тарані. Виходило у мене не так гарно, як у Ірки.

- Від однієї пляшки я навіть не сп’янію, - знизала плечима дівчина. – Не з чаєм же таку смакоту вживати.

Пиво гірчило на губах. Риба була солоною. А фільм – цікавий. Ну хоч щось. Так і сиділи. Ірка сьорбала пиво і з задоволенням поїдала мою рибу. Я розумів, що Ілля дурень, що не тямиться на жінках. Чи то мені така бракована попалась?

Пиво у Ірини закінчилось, і вона вже просто дивилась фільм. На особливо страшному моменті навіть зжалась вся, і ухопила мене за руку так, що на зап’ястку синці залишаться. Я зашипів. Вона прибрала руку, і навіть трішки посунулась від мене.

Якщо чесно мені це не сподобалось. Тому непомітно спробував присунутись до неї назад. Звісно на зло їй, а не те щоб мені хотілось відчувати Вольну всім своїм боком.

В ідилію увірвалась Тая, яка вирішила що про неї несправедливо забули. Запхикали, і Ірина покинула мене самого. І кіно відразу стало нецікавим. І пива пити вже не хотілось взагалі.

Вольна вкладала дитину спати. Я відчував, що мені теж треба закруглятись. Прибрати за собою, і йти в свою кімнату. Але так не хотілось. В діях жінки, що клопочеться над дитиною вбачався такий затишок, що просто не моглось мені відрізати себе від цього всього дверима. Ну не дурень? Ще зранку мріяв, що відгородись від цього бедламу, матиму власний простір. А тепер все ніяк не наважусь йти.

Спіймавши себе на таких думках, я психанув, вимкнув телик і викинув недоїдки в сміття. Пішов в душ – там нестерпно пахло Ірчиним шампунем. Ніби вона оточила мене з усіх боків. Не доречно пригадав знову наш майже поцілунок. По тілу прокотилась хвиля збудження. От же влип я так влип! І головне сам заварив цю кашу.

Коли йшов митись з Ірчиної спальні лунала тихенько колискова. Коли вийшов в домі вже було тихо. Таєчка заснула. Ірина визирнула з своєї кімнати, виглядала так ніби хоче мені щось сказати. Але ні – прошмигнула повз мене в туалет. Невже умисно чекала поки я піду до себе в кімнату? Ірка соромиться – от так відкриття.