14 Марк

14

Марк

Бісів монстр знову горлав за вікнами. Чи колись закривається її пащека? Грюкнули вхідні двері, очевидно Вольна побігла ублажати свою козу. Противне створіння! Це я не про Ірку. Вона мене прямо так зранку порадувала. Не сподобалось їй бачте, що я в трусах. О, це ж просто прекрасно. Тепер завжди так буду ходити. І плювати, що раніше такого не робив.

Я допивав не дуже смачну каву – відвик від розчинної, та і не дуже любив саму каву. Мені б додати туди вершків. Чи хоч молочка.

Але у Вольної здається в холодильнику систематично вішались миші. З сардельками мені просто пощастило.

І знаючи тепер, що її бісить коли я беру без дозволу її їжу, я б так і продовжував робити. Та відчував себе при цьому альфонсом, що не може себе забезпечити. І їсти пісну кашу – скузі не дуже хочу. Я тут жити підрядився, а не піст тримати!

Тож треба закупитись як слід продуктами. Це другий пункт запланованого на сьогодні. Перше – придбати нове ліжко.

А поки неквапливо роздумував чим би ще таким позлити свою співмешканку. Проте треба визнати, я не великий спеціаліст в тому, щоб відвертати від себе жінок. Радше навпаки. Як і кожний пристойний джентльмен я був звичним чинити всі ті чоловічі дрібнички, які відрізняють справжнього добре вихованого чоловіка від бидла. Іншого б сина моя мама не терпіла біля себе.

Тож був конче необхідний мозковий штурм. Нараду вирішив зробити з товаришем, який не так давно вдруге розлучився, і неодноразово жалівся на жіночу стать. Цей вже точно не відмовиться пожалітись ще раз, і  одночасно поділитись тим, що на його думку викликає  в жінок відразу.

А Вольна ж жінка? Жінка! Радий своїй кмітливості я повернувся у вітальню, і ледь не спіткнувся, коли зачепився поглядом за Таєчку.

Малявка лежала на пузі, підсунувши пухкі ручки собі під груди, і уважно за мною спостерігала. Так уважно, що у мене аж мороз шкірою пішов.

- Що ти  в мені знайшла? – запитався в дівчинки.

- Гу, - сказало це створіннячко, і перекинулось із живота на спину. Задерло свої куці ноженята і заплакало.

- Не треба, - чомусь пошепки попросив я у неї. Підійшов ближче, щоб зрозуміти що з нею не так. – Будеш кричати, і твоя мамка мене вб’є, - пояснив я дитині, чесно побоюючись що Ірина може вирішити, що я ображаю тут її Таєчку.

Мала знову сфокусувала на мені погляд і принишкла.

-  Я тебе розважати не буду, - я вирішив відразу розставити всі крапки над «і», щоб воно не мало марних сподівань.

- Агу, - відповіла дівчинка. Задриґала ніжками, ухопилась ручками за сітку манежу.

- От так і агукай собі, а у дяді Марка важливі розмови, - я покрутив телефоном перед нею. Очиська нещастя відірвались від споглядання мого обличчя, і тепер ціляком захоплено спостерігали за рукою з гаджетом.

Переконавшись, що мала нічого там собі не ушкодила, і причин для ревів у неї як таких немає. А я не аніматор, стовбичити над нею не збираюсь, поки її мамаша займається казна чим, я сів на диван, і занурився  в телефонну книгу.

Мала знову хникала і кректала, проте я як і обіцяв не звертав на неї увагу. Ну хіба що разів з п’ять кинув погляд, про всяк випадок контролюючи ситуацію. Поки в слухавці лунали гудки виклику Іллі.

- Шалом, Марк! – радо озвалась слухавка.

- Привіт, - озвався я. – Маю до тебе справу!

- Тобі треба бухгалтер? – Ілля захихотів.

- Гарний жарт, - так ми навчались з ним колись разом, а потім я поїхав здобувати другу освіту в Велику Британію, в той час як товариш влаштовував сімейне життя. – Та ні. Мені треба чоловіча порада.

- Заінтригував. Давай зустрінемось?

- Залюбки, але я не в місті. Ти краще скажи, як досвідчений чоловік, що жінок дратує?

- Дай вгадаю, ти закохався і боїшся облажатись? – Ілля засміявся ще голосніше. Я вже почав жаліти, що зателефонував йому.

- Можна і так сказати, - не став його переконувати в чомусь іншому.

- Ну тут як в анекдоті, - продовжив балагурити товариш, який знаходив ситуацію з моєю уявною закоханістю дуже кумедною. – «А ваша жінка під час сексу кричить? – Так, коли пісюн об штори витираю», ха-ха, уловлюєш? Баби терпіти не можуть бруд і срач!

Я обвів поглядом кімнату, більш-менш чисту, похитав головою:

- Я теж не фанатію від безладу, - відповів, і нахилився за своєю сорочкою. Таки вночі я був добряче під шафе, раз покидав речі на підлогу.

- Ще вони не люблять гучну музику, особливо вночі.

- Мимо, - з жалем зітхнув я знову глипнувши на Таєчку. Не такий вже я монстр, щоб не давати дитині спати.

- Фільми криваві не люблять, там де перестрілки і кишки по екрану! Пиво з рибою вони не люблять, - оживився Ілля. – От прямо терпіти не можуть коли від чоловіка цим тхне. І рибалку не люблять, і хобі всілякі чоловічі не люблять, і товаришів і друзів чоловікових не люблять, і свекруху!

Ну от приміром маму свою я б сюди тягнути точно не хотів, навіть щоб спекатись Ірини. Та і товаришів в чужому місті знайти не так легко.  А от пиво з рибою… Чорт! Заради справи доведеться спробувати. Я його і сам не люблю, більше вино п’ю.

- Але найбільше баби не люблять, - продовжував вносити креативні і цінні ідеї Ілля. – Це коли іншу бабу при ній хвалять. Запам’ятай, дружбан, похвалиш при своїй іншу жінку і все – ти труп.

- О, дякую. Ти прямо рятуєш мої стосунки, - я саркастично посміхнувся. От чужих жінок розхвалювати – це я можу. Нехай слухає руда аферистка! – Добре, друже, буду в місті наберу.

- Давай, чекатиму, - ми розпрощались з Іллею. І я подумки склав вже план на вечір – якийсь кривавий бойовик і пиво. Ой, до чого я скочуюсь.

Що ж а поки саме час обновити меблі в своїй кімнаті.

Але тільки-но я відкрив в гуглі перший ліпший сайт меблів, як в повернулась Ірина.

- Ти що твориш! – з порогу накинулась на мене. І побігла до манежу. Я прифігів, і перевів погляд на Таєчу, яка спокійно собі сиділа і слюнявила свій рукав. – Їй сідати не  можна! Навіщо ти її чіпав?! -Продовжувала сваритись Ірка.