13. Надія

Олі не було в моєму просторі пів дня. За цей час Ніка встигла показати характер. Малювати в офісі їй було цікаво лише перші кілька хвилин. Потім вона захотіла їсти. Пити. В туалет. Жарко. Холодно. Спати.

Здавалось, я потрапив в пекло. Уявлення не маю як жінки з цим всім пораються! От узяти б хоч Надю. Вона ж теж зараз з малим вдома. Невже він їй влаштовує таке саме, а вона спокійно терпить? Чи знає якийсь секрет як приборкати дитину? Треба точно все це випитати. 

З справами намагаюсь розібратися якомога швидше, щоб повернутися додому. 

Але несподівано повертається Ольга. 

— Ярику, — каже, сідаючи поруч з Нікою за стіл. — Я подумала, що мені б не завадило краще познайомитись з твоєю донечкою.

Я до того часу готовий вже на все, аби мені дали дочитати контракт. Бо варто зосередитися на цифрах як Вероніка чогось попросить. 

— Спілкуйтеся, — киваю. І поринаю в папери. 

— А як ти дивишся на те, щоб оформити на себе всю опіку на дитину? — не дає зосередитися Оля. 

— Що ти маєш на увазі?

— Мати дитини показує себе не найкращим чином, — Оля ловить мій погляд. — Ну вона взагалі якась така жахлива… Малій було б краще з тобою.

— Слушна думка, — Олі вдається перетягнути мою увагу на себе. — Каріна справді перетнула межу. 

— Ми могли б одружитися і я в цей…як його… удочерила твою принцесу. Вона така мила, тако солодка, я була б чудовою мамою! — гне Оля. 

Я ледве повітрям не поперхнувся. Одружитися з нею? Ледве стримую різкі слова. Дякую, я вже наодружувався. Мені досить того, що заручини з Каріною зірвались. 

— Я подумаю над твоєю пропозицією, це все дуже серйозно, — кажу нарешті. — Такі рішення не приймають за хвилину.

— Звісно. Я подумала, що нікуди в суботу не поїду. Приїду до тебе на вихідні, допоможу з дитиною. — в очах з'являється хитрий блиск. 

Я б може і не проти. Але вдома у мене ходяче нещастя Надя. 

— Я думаю я сам впораюсь, — кажу. — Не варто псувати собі відпочинок. 

— Ти впевнений? З дитиною дуже важко двадцять чотири на сім, — Оля посміхається. — А ми, дівчатка, знайдемо спільну мову… Якщо ти, звісно, нічого від мене не приховуєш.

Таке враження, що про Надю вона вже знає. Чухаю бороду, думаючи, що їй відповісти. 

— У мене справді вдома шумно, — кажу нарешті. — Приїхала в гості сестра. 

— Сестра? — губки Олі смішно округлюються від подиву. — Сестра? 

— Так. Давно не бачились. А це вона з сином приїхала. Якось так все збіглося…

— Ярославе! Ти мене зараз ображаєш, — Оля встає. — Я до тебе з усією душею. Допомогти хочу. А ти мені якісь брехні розповідаєш. Скажи просто, що мати дівчинки в тебе вдома… Хіба я ревнувати буду? Ми ж домовились про стосунки без цих обтяжень. 

— Олю, ти все не так зрозуміла, — я зітхаю. — Ну добре, хочеш приїдь в суботу і сама переконайся, що я не брешу? — її докори і справді зачіпають мене. Бо Оля зовсім не погана дівчина. Вона не винна, що я не можу дати їй щось більше крім сексу. Я б не хотів з нею сваритися через якісь непорозуміння. 

— Домовились. 

***

Нарешті переступаю поріг дому. Ніка сонно лежить на моєму плечі. Але побачивши Макса у вітальні біля телевізору, увесь сон мов рукою зняло. Мультики! Я просто не додумався їй їх увімкнути! А Надя хитрюга! 

Відпустивши донечку до Макса, йду шукати Надю. У мене завтра важлива зустріч і я не витримаю ще один день сам з Нікою. 

Чую шум у ванній, і зупиняюсь біля неї. Надя напевно там. Звісно, я не буду туди заходити. ТІльки подумав про це, як двері самі відчинилися — певно були зачинені не міцно. Надя постала перед мною в усій красі, вид зі спини. Погляд так і прикипів до її округлих сідниць, а потім вона нахилилась витерти ноги. Я здається занадто шумно видихнув. Все тіло дуже гостро відреагувало на цю картинку. 

Надя ойкає і різко розвертається, притискаючи до грудей рушник. 

— Збоченець! — верещить вона. Поки я стою, мов стовп. Ноги, здається, в підлогу вросли. Надя шпурляє в мене рушник і розуміє, що знову залишилась абсолютно гола.