10. Надія

Чи міг Ярослав впасти нижче? Не міг. Я і так про нього невисокої думки. Але те, що у нього є дитина, а він навіть не знає, як з нею поводитись… Очікувано. От воно як. Певно, звик тикати свого товкача куди завгодно, а нести відповідальність так і не навчився. 

А от малу шкода. Вона має таке саме шоколадне волосся як у нього, тільки більш кучеряве і м’якеньке. Щічки кругленькі, мов яблучка. І оченята в обрамлені дуже пишних вій. Грається якийсь час підвіскою, яку подарувала мені давно бабуся. 

Але я чую, як у дитини бурчить в животику. Бідолашна. І мама у неї стерва ще та. Як можна залишити дитину батьку? Я приміряю цю ситуацію на себе. Та ні за що Ігорю я не віддам Макса. 

Певно від стресу чи з переляку, але кашу Ярик не спалив. Розклав по тарілках вівсянку, і дістав з холодильника контейнер з ягодами. 

За той час і Макс прокинувся. Виходить, сонно потираючи очі, до нас. І з ревнивим подивом помічає у мене на руках Ніку. 

— Мааам? — бачу, як кривляться губки в бажанні розплакатись. 

— Сонечко, йди познайомся з сестричкою, — кажу до нього. 

— Сестричка? 

Діти дивляться одне на одного. Я ж думаю, що їм тепер буде не нудно вдвох. А от мені буде дуже “весело”. Я не підписувалась на дитячий садочок вдома. Проте завдяки появі Макса Ніка плакати остаточно передумала. Особливо її зацікавив Максовий ведмедик. 

Користуючись миттю затишшя, я швидко роблю собі каву. І питаю у Ярослава:

— В вашій глушині хоч дитячий садок є? 

— Найближчий, як мені здається, в місті… Та, якщо чесно, я цим не цікавився, — зітхає він. І погляд такий розгублений, ніби я спитала про космічну станцію. Ну а як же, нащо йому дитячі садки. А ось наявність клубів він явно знає.

— Тоді як ти плануєш організовувати свій час? 

Ярослав дивиться на мене з сумом в очах. 

— Я візьму Ніку з собою? — таке враження, що він у мене питає, а не відповідає. — Донечко, хочеш побачити, де тато працює?

— Прекрасна ідея! — не можу приховати свій ентузіазм. — Ви точно добре поладнаєте. Час проведений удвох це дуже корисно для батька і доньки, — намагаюсь, щоб тон звучав переконливо. Бо якщо він зрозуміє, що на роботі в компанії з дитиною його чекає дупа, то Ніку він зіпхне мені. А я не зможу відмовитись. 

Проте якщо вже мені доведеться за нею наглядати. А доведеться. Я в цьому не сумніваюсь, не перший день живу на світі, то я принаймні хочу, щоб пихатий Ярик про це мене благав. Хоч якесь моральне задоволення. 

Звісно, Ніка на його питання не відповіла. ЇЇ більше зацікавила спроба відібрати в Макса ведмедика. Той хоч і виховувався мною нормальним, але розлучатись з улюбленою іграшкою не схотів. 

— Купи Ніці таку саму, — штурхаю Ярика вбік. 

І відскакую. Дуже ми близько одне від одного виявились. І його близькість це не те, чого я прагну зранку. 

— Діти! До столу! — командую строго, щоб припинити майбутню суперечку. — Спочатку сніданок, потім іграшки. Макс, поклади ведмедика, він теж буде їсти свою уявну кашку. Ігри зіпсують йому апетит. 

Макс зітхає, підозріло дивиться на Ніку, як на загрозу, що може відібрати іграшку. Але все ж сідає до столу. Ніка йде за ним. Чудово. 

Ярик зиркає на мене з повагою.

— Почистити для тебе яйце? — питає у мене. 

— Дякую, — але варто йому потягнутися до підставки з яйцем, як у нього дзвонить телефон. І Ярик перемикається на розмову, вийшовши з-за столу. 

— Який він у нас джентльмен, — фиркаю я до дітей. Ті працюють ложками. В компанії напевно завжди кращий апетит. Ніколи не бачила, щоб мій Макс так вплітав кашу. 

Але спробувавши свою порцію, розумію, що вона справді смачна. Ще і з свіжими ягодами - малина, чорниця, ожина. Чого тут немає, так це полуниць. Здається Ярик так і не переріс свою алергію на неї… 

— Так, ми вже маємо їхати! — повідомляє за кілька хвилин Ярослав. 

— Гарного вам дня, — солодко усміхаюсь йому. 

В його очах спалахує вогник підозрілості. Але розуму втямити, чому я так радію не вистачило. От Ігор би мій ні за що не підписався на таку авантюру. Він і вдома з Малим довше години висидіти не міг. 

Згадка про Ігора псує настрій. Я його хоч і заблокувала всюди, але на телефон все одно приходять сповіщення про спроби додзвонитися. І я знаю, що в спокої він мене не залишить.