Глава 2

Наступним уроком була дуельна майстерність. Сілін, разом із Кішик, балакаючи принагідно про ранкову подію, пішли на арену, що знаходилася на дальньому подвір'ї школи.

Піщане поле оточували трибуни, навіси над рядами сидінь були тільки в гостьовій ложі, тож дівчата не стали довго обирати для себе місце, а сіли на перші-ліпші сидіння.

Сілін любила сюди приходити. Звідси відкривався просто дивовижний краєвид на міські квартали, що ширяли поруч. Її увагу завжди привертали дерева ілукарі, які часто висаджували серед височенних хмарочосів. Вони росли і на її рідній планеті, але тільки під світлом місцевої зірки їхнє листя набувало витонченого синього кольору.

Місто Фариз називали містом у хмарах, тому що воно перебувало на висоті вісімдесяти кілометрів над поверхнею планети, суцільно вкритої отруйним океаном. На цій висоті починалася придатна для життя атмосфера.

Сама планета Тіріон перебувала на перетині важливих торгових маршрутів імперії.

Ідея створення міста в хмарах виникла в корпорації "Аерос", яка спеціалізувалася на розробці технологій для освоєння космосу. Вони побачили в цьому величезний потенціал: місто в хмарах могло стати не тільки унікальним місцем проживання, а й важливим торговим вузлом. Будівництво Фаріза було складним і трудомістким процесом. Інженери та науковці "Аерос" розробили спеціальні технології, що дали змогу створити стійкі платформи, на яких були встановлені будівлі. Ці платформи були оснащені гравітаційними випромінювачами, які підтримували їх у повітрі і забезпечували захист від негоди. Будинки Фаріза були побудовані в стилі техно, з використанням легких і міцних матеріалів. Вони були обладнані всім необхідним для комфортного життя: житловими приміщеннями, офісами, торговими центрами, парками і навіть школами.

Коли місто було готове, "Аерос" відкрила його для відвідування. Люди з усього космосу стікалися до Фаризу, приваблені його унікальністю та можливостями. Місто швидко перетворилося на важливий торговий центр, де зустрічалися представники різних рас і культур.

Платформа, на якій розташовувалася школа, була трохи осторонь і трохи вище від самого міста, тож тільки з дуельної арени можна було споглядати місто у всій його красі.

Уже примостившись на сидінні, Сілін розгублено повернулася до Кішик і запитала:

• Кіша, а чому ми взагалі сюди прийшли?
• Ну ти даєш, Сілін, - розсміялася та, - ти взагалі розкривала сьогодні свій шкільний планшет? У нас зараз тут буде спільний урок із паралельним класом.
• Дуелі, - приреченим голосом промовила Сілін, втомлено схиливши голову, - ось я зараз взагалі не в настрої, ще й у таку спеку.

Літо на Тіріоні й справді було не найкращою порою року для занять на вулиці. Гарячий сильний вітер, здавалося, висушував усе на своєму шляху. І плюс до цього в паралельному класі якраз навчався Алан і зустрічатися з ним, та ще й на такому уроці, Сілін не мала жодного бажання.

• Та годі тобі, може ще й вдасться пересидіти, народу-то багато буде.
• Не з моїм везінням, - простогнала Сілін, - от скажи, ти ніколи не замислювалася, що ми взагалі тут робимо? Усе, що ми тут вчимо роками, звичайні діти можуть вивчити за кілька років у вірткапсулі.
• Як каже мій батько, ми тут більше для того, щоб заводити дружні знайомства і налагоджувати зв'язки, - сказала Кішик, і з добродушною посмішкою додала - але це не про тебе.
• Так, налагоджувати зв'язки. І ти згодна зі своїм батьком?
• Нііі. Я просто намагаюся весело провести час. - хихикнувши, відповіла Кішик.
• Ну хоч у когось це виходить, - важко зітхнула Сілін.
• До речі! - Кішик суворо глянула на свою подругу - Думала я не помічу? Ти ж обіцяла не використовувати мій подарунок як зброю.

Сілін здригнулася і спробувала сховати свою ліву руку з надітими на пальці пазурами, але зрозумівши марність цього задуму, збентеженим тоном промовила:

• Ну я так, тільки з метою налякати.

Фіторитові кігті Кішик подарувала Сілін на її день народження, яка так зраділа цьому подарунку, що тепер носила їх щодня.

За розмовою вони не помітили, як на арені почали збиратися інші учні, одягнені в тренувальні комбінезони. Дівчата поспішили вирушити в роздягальню, щоб переодягнутися перед уроком. Повернувшись на арену, вони побачили, як викладач Джан виголошував промову перед присутніми навколо нього учнями.

• І так, сьогодні не буде ніякої теорії, а тільки спаринг. Бій буде йти до третього торкання. Сьогодні битимуться тільки досвідчені дуелянти, тому решта уважно дивляться. Після кожного бою ми разом будемо розбирати помилки. Першими на арену вийдуть...

Сілін почула своє ім'я, але її це анітрохи не здивувало, як і те, хто стане її суперником у цьому бою. Алан стояв навпроти неї із самовдоволеною посмішкою на обличчі, явно передчуваючи реванш за ранкову поразку. На його обличчі не залишилося й сліду від їхньої попередньої сутички. Він виглядав повністю впевненим у собі, як завжди.

•  Сілін, Алан, на арену! - скомандував учитель твердим голосом, і Сілін моментально зірвалася з місця.

Вона побігла до збройового стенду, де були викладені всілякі види тренувальної холодної зброї та захисної екіпіровки. Зброя, видрукувана в реплікаторі, була зроблена з пластику, але мала правильну вагу і баланс, імітуючи справжню. Вона не могла вбити, але за вмілого використання можна було завдати вельми відчутної шкоди.