Розділ 57☀️✨

– Джейде, давай ще раз!

Хлопець сконцентрувався, тримаючи руки довкола квітки. Аденна наблизилась до нього, викликаючи появу нової зірки. Темрява, що вже заповнювала собою простір враз спалахнула золотистим сяйвом.

– Добре! Дуже добре! – радісно вигукнула королева. – Люміє, твоя черга!

Дівчина сконцентрувалась, направляючи промінь світла. Той грав у темній залі, розпорошуючись навсібіч, принцеса пригнулася, закриваючи голову руками. Сейдж відштовхнув її, насилаючи заспокійливе сяйво.

– Та, що ж ти вічно не дивишся куди направляєш?! – розгнівано крикнув він.

– Тобі яке діло?! – нахмурилась Люмія.

– Чого я маю слідкувати за твоїми діями, замість тренувати власні? Рятувати тебе мені насточортіло вже!

– Годі мене рятувати! Ти заважаєш мені. Я ж не просила про це!

– Тому, що ти занадто горда аби попросити. А ще занадто свавільна і не розумієш відповідальності яку маєш нести зі своїм даром. А я не збираюся потім тягти до цілителів твою обгорілу дупу, второпала?

Принцеса опустила руки, кинувши нищівний погляд на хлопця і залишила залу. Аденна дивилась на Сейджа із докором.

– Що? – роздратовано пирхнув хлопець. – Вона сама винна!

– Ну, звісно…

Після тренування, вони мали годину вільного часу, яку Аденна і Люмія вирішили провести у королівській секції, переглядаючи підготовані жрицями книги, де б могли бути згадки про Богиню.

– Щось є? – поцікавилась Аденна, закривши чергову книгу, у якій не було нічого потрібного.

Люмія похитала головою.

– Часом я починаю вірити, що Троїста Богиня це просто вигадка.

– Ні, – не погодилась Аденна. – Не може бути, вона зверталась до нас усіх. Спробувала застерегти від небезпеки, яку ми не одразу усвідомили. Має щось бути.

– Ваша Богиня говорить до вас?

– Не завжди, та гідні королі та їх спадкоємці можуть на своїй коронації почути її пораду.

– Було б непогано аби Дволикий теж хоч раз підіймав дупу, аби спуститись до нас, – закотила очі Люмія. – Хоча жерці храму стверджують, що він говорить лише до чоловіків, бо жінка нижча і гріховніша істота від них, тому Бог нас зневажає.

Аденна пирхнула зі сміху. 

Вони продовжили гортати книги, очі уже стомилися перебігати сторінками.

– Було б непогано аби існувало заклинання пошуку. 

Королева на це лише усміхнулась. Почулися кроки, за мить до читацької зали увійшов Джейд і помітивши королеву напружився.

– О…Вітаю. Я думав ви будете переглядати книги по обіді. Я зайду пізніше.

Королева помітила це і нахмурилась.

– З ним все гаразд? – спитала у Аденни Люмія.

– Джейд з тих людей, з яким це часом дуже складно зрозуміти, – вона підвелася. – Я зараз повернуся.

Люмія нічого не відповіла, продовживши гортати книгу.

– Джейде? – покликала його королева.

Він озирнувся. 

– Ти, що уникаєш мене?

– Мені здалося, що тобі не дуже зручно, коли я поряд, – помітив він, трохи стишивши голос.

– Це не так, – нахмурилась вона.

Вони мовчки дивилися одне на одного.

– Я не хочу аби ти тікав, – додала Аденна.

– Пробач, я просто не розумію, як мені поводитися, – зізнався Джейд. – Все стало якось…

– Напружено? – підказала вона.

– Так.

– Вибач, я зараз маю багато справ і трохи роздратована.

– Ні, справа не у цьому. Щось між нами наче зламалося, ти не відчуваєш? Ми завжди були друзями, та зараз… Ти неначе віддалилась. Я справді намагаюся зрозуміти, що не так, та не можу.

– Ти ні в чому не винен. 

– А хто винен, Адо? – наблизився він, стурбовано поглянувши на неї. – Що сталося?

Королева певний час дивилась на нього, а тоді поривчасто зітхнула.

– Я не знаю. Та не ховайся від мене. Я хочу бачити тебе.

– І тому не дивишся зараз? – всміхнувся він.

Аденна поглянула йому в очі, в грудях калатало. З яких пір вони не були здатні і одне одного погляду витримати? Обоє опустили очі. Королева стиснула руку в кулак і одразу ж розпрямила пальці.

– Я маю повертатись, – відповіла вона.

– Звісно… – розчаровано мовив Джейд. 

***

Сейдж увійшов до читацької зали, принісши чорний чай без цукру, як любила Люмія. Він мовчки поставив чашку на її столі і всівся на стілець, взявши частину підготованих жрицями книг. Принцеса повернулася до столу, ігноруючи присутність Сейджа. Гортаючи книгу вона відпила трохи з чашки. Хлопець одразу кинув на неї погляд. Люмія озирнулась на нього.

– Це ти так вдаєш, що не піклуєшся про мене? – хмикнула вона.