Розділ 53☀️✨

– Гаразд, то який план? – спитав Сейдж, склавши руки на грудях.

– План? – спитала королева.

– Ну, ти приперла її у палац, щоб відгодувати нарешті того засушка, чи якось плануєш долучити її до пошуків?

– Спершу ми маємо пізнати її. Вона має довіритись нам.

– Не певен, що це буде просто, – відповів Сейдж. – Вона все ж у чужій країні.

– Даруй, ти, що там засинав між дошкульними коментарями у її бік? – фиркнула Аденна. – Вона мені геть не здалася розгубленою чи наляканою. Навпаки, вона спілкувалась із нами так, наче ми знайомі роками. Мені здається влилася вона напрочуд легко.

– Так, принаймні Сейджа вона опускала із неабиякою вправністю, – всміхнувся Джейд.

– О, так, та цілуватись все ж полізла до тебе, – хмикнув він.

– Що? – спитала Аденна.

– Як ти знаєш? – проігнорувавши королеву, спитав Джейд у нього. – Слідкував за нами?

– Треба мені дуже за вами слідкувати, – закотив очі Сейдж. – У тебе слід на щоці. А в неї губи були такого ж дивного кольору.

– Дивився на її губи? – здійняв брову Джейд.

– Не дивився, – нахмурився Сейдж. – Їх просто помітно.

– Ще раз: цілуватися? – спробувала доєднатись до розмови королева.

– Ну, так…Певен, вона тобі сподобалась, – всміхався Джейд, не реагуючи на Аденну.

– Не кажи дурні, – фиркнув Сейдж. – Звичайна забіяка і грубіянка. 

– Ну, здається твій тип, – здійняв брови він.

– О, так? А який твій? Ті, що чхати на тебе хотіли?

Аденна роздратовано зітхнула, Джейд замислився.

– Так…Чому б і ні? Люблю виклик. Як і ти, власне, – він реготнув, плеснувши його по плечу.

Сейдж відсмикнув руку.

– Не схожа вона на ту, що зростала у палаці принцесою.

– Та і ти на принца геть не тягнув цього вечора. Хіба на принца-жабу. О, тепер зрозуміло, чого цілунок тебе так образив! Хотів нарешті повернути людську подобу?

Джейд реготнув, Сейдж довго тримався, а тоді і собі пирхнув від сміху, хитаючи головою:

– Ага, смішно тобі? От, йолоп.

– Мені тебе теж бракувало, – кивнув Джейд.

Сейдж натомість пирхнув, та все ж всміхнувся знов.

– Якщо ви закінчили…

– Так, даруй Адо.

– Перепрошую, – додав Джейд, його обличчя одразу ж набуло серйозності.

Королева обійшла їх і стала навпроти.

– Про Дволикого Бога існує тільки дуже дивна збірка правил, нібито ним складених. І правила ті, жінок ставлять на один рівень зі скотом, якщо не нижче. 

– І це тебе не на жарт розгнівало, чи не так?

Аденна кинула на Сейджа нищівний погляд і продовжила:

– Навіть якби Бог і справді говорив до них, сумніваюся, що його б цікавив родинний устрій. Словом, я не знайшла такої ж кількості інформації, якої нам лишили зоряні ельфи. Взагалі до появи людей, тут жили тільки вони. Маги з’явилися вже після них. Та з якою метою, я не знаю.

– Я все ще не розумію, що ти збираєшся робити? – нахмурився Сейдж.

– Починаю думати, що це твій новий постійний стан.

Сейдж штурхнув Джейда в плече.

– Я пропоную розповісти їй все як є, – ігноруючи ці дитячі витівки, мовила Аденна. – Про пророцтво, про нас, про її можливу роль у цьому. Якщо ми хочемо схилити її на свій бік, починати треба із чесності. Хай розкаже все, що їй відомо. 

– Ваша високосте? – озвався голос позаду.

– Так, Лорнін? 

– Ви просили сповістити, коли квіти зійдуть.

– Вже?

– Так.

– Чудово, – переможно всміхнулась вона і повернулась до хлопців. – Ходімо. Маю ще новини для вас.

Сейдж із Джейдом переглянулись і мовчки рушили за королевою. Перед нею розкрили подвійні дверцята із кришталю. Королівська оранжерея була величезною. Кришталевий купол пропускав крізь себе зоряне світло. Квіти довкола дарували чарівний аромат, розкриваючись на їх очах.

Джейд закляк, помітивши блакитне сяйво. Ряди «сяйливого ока», що тягнулися квітками до зірок, спантеличили хлопця. Та Аденна не спинялася, продовжуючи крок, вона підхопила поділ сукні і почала спускатися гвинтовими сходами донизу. Там, посеред нижнього поверху висіла жовта куля, її жар відчувався ще на сходах.

– Що це таке? – мружився від сліпучого сяйва Сейдж.

– Зірка. 

– А чого так близько?

– Ти вирощуєш «сяйливе око», – відповів Джейд. – Корінню потрібне сонячне світло.

Аденна кивнула.

– Я декілька років билася над утриманням силового поля на одному місці, не шкодячи оранжереї. Тож тепер ми маємо перший врожай.