Розділ 28✨

Аденна прокинулась у крилі цілителів. Білі фіранки роздмухував нічний вітер, жовтий місяць виблискував на зоряному небі. Дівчина ворухнулась, обличчя Сейджа і Джейда одразу ж схилились над нею.
– Ну, нарешті оклигала! – зітхнув Сейдж. – Що ти взагалі вчудила?

Джейд із докором поглянув на хлопця.

– Як почуваєшся? – спитав він.

Аденна підвелася, в голові був якийсь туман, уривки спогадів поступово виринали в пам’яті.

– Скільки я проспала?

– Кілька ночей поспіль, – зітхнув Сейдж. – Довелося затримувати крадіїв торгового шляху без тебе.

– Ой, не кажи, що дуже сумував за мною, – закотила очі вона.

– Я сумував, – знизав плечима Джейд.

– У тобі я не сумнівалась, – зітхнула вона.

– Що взагалі сталося? – спитав Джейд, ледь стримуючи усмішку. – Келдж приніс тебе сюди пізно вночі.

Аденна кинула погляд на Сейджа, хлопець знітився і підвівся:

– Піду скажу мамі, що ти прокинулась.

– Ні, – спинила його принцеса. – Не треба. Не хочу її бачити.

– Що сталось?

Аденна похитала головою. Сейдж дивився то на неї, то на Джейда, а тоді зітхнув і всівся на ліжко.

– Слухайте. Не розумію чим я заслужив вашу недовіру, та мене це ображає. Я почуваюсь самотнім маючи брата і сестру, хіба це нормально? Чому ви весь час відштовхуєте мене? Хіба я хоч раз видав ваші секрети? А! Точно! Ви ж зі мною ніколи нічим не ділитесь!

Аденна і Джейд заклякли, переглянувшись. Це була найдовша промова, яку вони чули від хлопця за все життя.

– Пробач, – пом’якшилась Аденна. – Ти ні в чому не винен. Просто ми із Джейдом маємо причини недовіряти матері. Ти завжди був її улюбленцем, тому просто не можеш зрозуміти наших підозр. Я не хочу казати тобі, що між нами сталося, щоб не змушувати тебе обирати між нами. І не хочу, щоб вона зараз приперлась сюди і заламувала руки, граючи любов до мене.

– Граючи? – обурився Сейдж. – Вона любить нас усіх!

Аденна важко зітхнула. Джейд з усіх сил намагався мовчати. Сейдж поглянув на них по черзі, тоді ляснув себе по колінах і підвівся:

– Знаєте, що? З мене досить!

Він пішов до дверей, а тоді спинився і повернувся назад, дістаючи із внутрішньої кишені камзола аркуш паперу.

– Це від Тікари, – пробурмотів Сейдж.

Аденна перехопила його і підвела очі на хлопця.

– Стій. Ти знайомий з нею?

– Що? Я раптом став тобі цікавий? – фиркнув він. – Так, я знайомий із нею. І вона хвилювалась про тебе. Написала тобі записку.

Сейдж залишив кімнату, почуваючись непотрібним.

Аденна розгорнула аркуш.

«Ваша Високосте, я дізналась про інцидент і мені дуже шкода, що Ви пережили таке потрясіння. Сподіваюсь із Вами все гаразд. Пробачте мені це нахабство, знаю що не маю жодного права писати Вам, та я справді переймаюсь щодо Вашого стану. Знаю, що Ви питали про мене. Тож, уже знаєте, що я більше не служу у бібліотеці. Хай там як, храм Богині завжди відкритий для Вас. Буду рада побачитись, коли будете готові.

Бережіть себе, певна, що істина дасть про себе знати. 

Т.»

– Що вона пише?

– Як завжди нічого конкретного.

– Ти розповіси мені, що сталося?

Аденна зітхнула, Джейд накрив її руку своєю і вона легенько стиснула її.

«Уже кілька місяців я ходжу до королівської секції бібліотеки. Там сидить в’язень…»

«В’язень? У…бібліотеці?»

«Так. Це якась особлива клітка і Сафріна не хоче, щоб хтось знав, що цей бранець живий.»

«І хто він?»

«Той, кого я вважала щирим серцем. Хто захопив всі мої думки і сни, а виявилось…Він звичайний зрадник, брехун і…вбивця.»

Джейд уважно поглянув на принцесу.

«Це – Каллум.»

Принц здійняв брови.

«Вбивця Дейлана тут? Ще й живий?»

Вона кивнула, відчуваючи, що не здатна стримати сліз.

« І ти маєш почуття до нього?»

« Не засуджуй мене.» – застерегла вона, поглянувши на хлопця.

« Ніколи.» – хитнув головою він.

Вона заплющила очі, сльози потекли з-під вій. Джейд міцно обійняв її.

– Мені шкода, Адо… – шепотів він, погладивши її по спині.

Сейдж ходив до храму останні кілька ночей. Він не міг пояснити собі чому, його так туди тягне, та лише там, поруч з монументом Троїстої Богині, він почувався спокійніше.

– Вітаю, мій принце, – почулось збоку.

– Привіт, Тікаро. 

– Церемонія прощання готова.