Розділ 23 ✨

Вилаявшись, Аденна пригадала, що тримала книгу з родоводом королев, але начисто забула прочитати розділ про Захару. Знервовано чешучи волосся, вона кинула гребінець і залізла під ковдру. Принцеса мала всього годину на сон. Тож вирішила її використати, та виспатись це геть не допомогло. Крізь сон вона думала, що треба попросити Тікару знайти їй розділи, про які вона згадувала у конспекті, а ще попросити довідатись хто ж така та Клодет. Та і самій їй треба добряче дослідити згадки про своїх предків. 
– Адо?! – стукала у двері Сафріна. – Адо, виходь вже! Ти запізнюєшся на затримання!

Дівчина розплющила одне око. 

– Я заходжу, – мовила королева.

Аденна насилу відірвала голову від подушки, щоб оглянути свою кімнату: сукня валялась на підлозі, конспекти Тікари були складені на столі. Принцеса хутко вилізла з-під ковдри і схопила книги, сховавши їх під ліжко. Замок у дверях повернувся. Королева стала на порозі, здивовано округливши очі.

– Чому ти досі не готова? Ти взагалі спала вночі?

– Пробач, мамо. Я геть не могла заснути після подій і задрімала кілька годин тому.

– Пошлю тобі по зілля від безсоння, – невдоволено кинула вона, розвертаючись. – Одягайся. Ви запізнюєтесь.

Двері зачинились, дівчина важко зітхнула. Треба знайти більш зручне місце, щоб сховати конспекти. Може краще взагалі не виносити їх з бібліотеки?

Джейд був мовчазним, він поглядав на Сейджа, а той із завидною впертістю відводив погляд. З минулої ночі вони з братом не перекинулись і словом. Зараз вони стояли по різні сторони вітальні і чекали на Аденну. Чи не вперше вона запізнювалась.

– Ти… – раптом увірвав мовчанку Сейдж і раптом замовк.

Джейд мовчки дивився на брата.

– Все гаразд? – переборов себе він, не підводячи очей.

Джейд кивнув. Він мав би вибачитись, мав би поговорити з ним, то слова все не йшли. Насилу він переборов себе, спитавши лише:

– А… ти?

– Все гаразд, – підняв підборіддя він.

Аденна спустилась за кілька хвилин. Очі її були червоними, а під ними пролягли темні кола. Джейд міг заприсягтися, що вона не спала.

– А в тебе що з лицем? – спитав Сейдж.

– В мене це хоч тимчасове, а не постійне, як в тебе, – огризнулась принцеса.

Хлопець закотив очі:

– Може вже підемо?

Аденна мовчки рушила до дверей.

Цього разу Кіран із легкістю переніс їх до торговельного кварталу, що був у межах столиці. Ряди продавців закликали покупців придбати свіжий хліб, спеції, чай чи овочі. Трохи далі розташовувався маленький подіум. Це була місцина, де найчастіше ставили пересувний ляльковий театр. Втім сьогодні подіум займав чоловік, що пропонував за мідяк поцілити стрілою у опудало. І все б нічого, це типова розвага у королівстві, якби тільки опудало не було вбране у пошарпану сукню і корону із фарбованих гілок.

– Ну ж бо! Хто поцілить в серце Сафріні! Дайте мідяк – здобудьте золоту мерриду! Кожен влучний постріл підвищує шанс на виграш!

– Як же цілити у те, чого нема? – реготнув хтось із натовпу.

Всі загиготіли. Сейдж напружився, збираючись знайти того, хто це крикнув. Джейд втримав його.

– Не роби цього, – понизив голос хлопець.

Сейдж вирвався із рук брата.

– Ти вважаєш нормальним, що вони таке говорять?

– А що ти пропонуєш? – нахмурився Джейд. – Вбивати кожного, хто не любить королеву? Це люди. Всім не подобатимешся.

– Але поважати свою королеву вони зобов’язані, – розгнівано мовив хлопець.

Варта саме затримувала чоловіка, що заробляв на висміюванні королеви.

Сейдж вискочив на подіум. 

– Хто ще потішається  над королевою? – крикнув він у натовп.

Хтось схилив голову, побачивши принца. Хтось почав поспішно віддалятися від подіуму. Принц вдивлявся у натовп, впізнавши лисувату потилицю.

– Я тебе бачу, повернися.

Чоловік вдавав, що не чує, продовжуючи свій рух.

– Я сказав: повернися до мене! – крикнув Сейдж і скинув руки.

Полярне сяйво променями полетіло до чоловіка, змусивши його стати навколішки. Хтось у натовпі верескнув. Чоловік тремтів всім тілом, сльози стікали обличчям, а голос тремтів від страху.

– Прошу пробачення, мій принц…

– Затримати! – рявкнув він, оглянувши натовп. – Ну? Хто ще хоче висловитись без належної шани королеві?

Натовп, схиливши голови розходився. Аденна і Джейд переглянулися. Таким брата вони ще не бачили. Подібна поведінка була йому геть не притаманна, та він завжди захищатиме матір. Неважливо хто спробує сказати бодай одне криве слово у її бік. 

Принц спустився з подіуму і пройшов повз сестру і брата, переконаний у власній правоті. Аденні і Джейду лишалось тільки мовчки йти за ним і радіти, що їх сили цієї ночі не знадобилися.