Розділ 5 ✨

Аденна прокинулась на підлозі спальні матері. Вона повільно підвелася, помітивши братів поруч, дівчинка пихнула Сейджа у плече.

– Як ми так заснули? – спитала вона у нього.

Сейдж розгублено прокліпався.

– Не знаю... – він потягнувся до брата. – Джейде! Досить спати.

Хлопчик потер очі і нахмурився.

– Ми, що заснули? – здивувався Джейд.

– Схоже на те, – відповіла Аденна, шукаючи маму у покоях, з ванної кімнати доносився шум води.

– Всі втрьох? – спитав Джейд. – Якось дивно, хіба ні?

– Трохи є, – погодився Сейдж, почухавши потилицю.

Сафріна повернулась із ванної кімнати і саме витирала обличчя.

– Ви б не хотіли навідати Льєна? Мені здається він доволі наляканий перебуванням у палаці.

Діти переглянулися. Відчуття дежавю заполонило думки, та все ж вони активно закивали головами і вирушили до гостьових покоїв. Аденна морщилась від головного болю, все було ніби в тумані, дивне відчуття. Неначе чогось бракує. 

– Можливо нам знадобиться допомога Деймона, він заспокоїть нерви Льєна, щоб він краще спав, – замислилась Сафріна.

– А як ви познайомились із ним? – спитав Сейдж.

– Я знала його у минулому циклі.

– А що таке цикл? – поцікавилась Аденна, схопивши маму за руку.

– Життя, яке дається нам, доню, – всміхнулась Сафріна.

– Хіба воно не єдине? – не зрозумів Джейд.

– Маги безсмертні, та не є невразливими, – знизала плечима Сафріна. – У пори війн, чимало гідних магів полягло. Та Троїста Богиня милостива, тож дарує декому другий шанс – новий цикл життя.

– Вона воскрешає померлих? – спитала Аденна.

– Не зовсім, доню. Матір дає нове життя. Дозволяє душі повернутися. Народитися у новому тілі, почати все спочатку. У минулому, я знала Деймона як Ціана. Він був найкращим цілителем у війську. Врятував багато життів.

– А при переродженні сила та сама? – спитав Сейдж, поспішаючи взяти маму за іншу руку.

– Не завжди, часом вона видозмінюється у залежності від потреб Богині, інколи лишається без змін, та Деймон не памʼятає попереднього життя. Богиня вкрай рідко лишає пам'ять з минулого, щоб ми без страху і жалю жили далі.

– Ти сумуєш за Ціаном? – спитав Сейдж.

– Він був мені добрим другом, – кивнула Сафріна. – Я завжди сумуватиму. Та в цьому житті Деймон теж ним став мені, тож я рада тому, що Богиня дарувала йому новий початок.

Джейд замислено плівся за матір'ю. Було б непогано почати все спочатку, забути про те хто він і що робить. Та тоді він би забув про сестру та брата, а до такої втрати він не був готовим.

Сафріна з дітьми спинились біля гостьових покоїв, мати легенько постукала, а тоді відчинила двері.

– Льєне? Ти не спиш?

Аденна відпустила руку матері і побігла всередину. Та ліжко було порожнє. Лише скуйовджена ковдра нагадувала, що Льєн тут спав.

– Куди ж він подівся? – злякано спитала Аденна.

Сейдж став навколішки і зазирнув під ліжко. Джейд відкинув фіранки вбік.

– Схоже втік, – зробив висновок молодший.

– Хіба в лісі краще, ніж в теплому ліжку? – нахмурився Сейдж. – Ну, і дивак той сонячний.

– Геть сам у лісі? – не вірила Аденна. – Він же так боявся його...Для чого йому тікати?

– Це вже не наша справа, діти. Льєн зробив свій вибір.

Аденна знову поглянула на порожнє ліжко, відчуваючи тривогу за гостя. Та мати мала рацію: він обрав це для себе сам. Їй лишалось хіба прийняти це рішення.

З плином часу діти вже не згадували Льєна, а про змія Джейд і Аденна надовго забули, хоч як Сейдж не кликав їх погратись. Були з ним пов’язані неприємні спогади, яких діти не силкувались собі пояснити. Аденна дорослішала і ставала дедалі більш спостережливою і допитливою, Сейдж любив лізти поперед батька в пекло і рідко замислювався про наслідки власних дій. Джейд навчився приховувати свій смуток від близьких, він ставав задумливим і мовчазним, а тренування сприймав як щотижневе випробування, чи приймання неприємних ліків. Він щоразу думав і уявляв, що робитиме після, навчився рахувати час до завершення і це допомагало йому перенести все хоч трохи легше.

Чергове тренування відбувалось сьогодні. Сафріна зробила висновки із власних помилок і тепер Сейдж тренувався першим, а отже не залишався дивитись на інших і не бачив того, що не варто бачити. Аденна була після нього і хоч від її цікавості позбутися було важко, вона все ж слухала Джейда, який просив її не залишатись на його тренування. Сам же Джейд тренувався останнім, задля уникнення непередбачуваних обставин, які б вплинули на заняття, здоров’я чи пам’ять інших. За роки цих тренувань, всі троє добряче розвинули свої сили, але звісно до пізнання своєї магії їм було дуже далеко. 

Цієї ночі Сейджу виповнюється дванадцять. Якщо сам хлопець був щасливим від цієї думки, Сафріна відчувала певне збентеження, оскільки він поступово входив у підліткову стадію, а це значило, що приховані спогади були під загрозою. Аденна теж підросла поступово віддалялась від Сафріни й це, звісно, турбувало її. Дочка поводилась інакше, ніби щось приховувала.