Новина поширилася швидше за вітер.
У темних домівках почали шепотіти:
Вона повернулася
Дитя короля живе…
Люди приходили до неї — поранені, знесилені, зламані. Вона лікувала їх світлом, але щоразу платила за це болем у грудях.
— Ти віддаєш надто багато, — сказав Арес.
— Вони віддали більше, — відповіла вона. — Вони втратили все.
Тієї ночі до неї підійшов юнак із темними очима й шрамом на щоці
— Моє ім’я Ліор, — сказав він. — Я служитиму тобі. Не як королеві… а як людині, що повернула нам надію.
Їхні погляди зустрілися.
І щось змінилося.
Відредаговано: 18.01.2026