«спадщина крові та світла»

⚔️ РОЗДІЛ 7. ПЕРША КРОВ

Село було оточене.

Чорні вершники тирана палили будинки, а людей гнали на площу. Діти плакали, жінки трималися за руки, чоловіки стояли з опущеними головами — страх тут жив давно.

Вона стояла на пагорбі й бачила все.

— Якщо ти втрутишся зараз, — тихо сказав Арес, — вони дізнаються, що легенда жива.

Вона повільно зняла капюшон.

Коли перший воїн підняв меч над старим чоловіком, повітря здригнулося. Світло розрізало темряву, а полум’я впало з неба, немов кара.

Вершники кричали.

Земля палала під ногами.

Вона стояла посеред площі — очі світилися золотом, волосся розвівалося від магії.

— Досить! — її голос пролунав, мов грім.

Один із воїнів впав на коліна.

— Це… вона… — прошепотів він. — Спадкоємиця…

Люди дивилися з острахом і надією.

Цієї ночі народ уперше повірив