«спадщина крові та світла»

? РОЗДІЛ 6. ТИРАН

У палаці з чорного каменю він сидів на троні, зробленому з кісток.

Його очі були холодні, а усмішка — повільна й хижа.

— Вона жива… — прошепотів він, дивлячись у магічне дзеркало. — Я відчуваю її.

Слуги впали ниць.

— Вона повертається додому.

Тиран підвівся.

— Тоді цього разу я закінчу те, що почав.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше