Похорон

8 вересня, 2012рік.

Коли Ковтун заглянула у вікно, то Параска вже залізла у свою труну і не ворушилась. На підлозі валялись розбиті рамки з фотографіями, одяг, тріснутий телевізор, і зошити. Єдині докази того, що в ночі Ксеня не збожеволіла і все відбувалось насправді. Їй пригадався Василь, що так холодно ставився до неї, і який не повірив що Ксеня не займатиметься ворожінням. Не свідомо рука потягнулась між грудей туди, куди її вдарив рогатий. Поки дівчина себе погладжувала, щоб заспокоїтись та подумати вона не помітила, як серце тепер працювало повільніше, ледь тьохкало розганяючи кров по тілу, те наскільки блідою стала її шкіра на руці і як на плечі лежало сиве пасмо.  

 Зробивши коло, заглядаючи у вікна, зупиняючись біля дверей Ксеня раз за разом не могла попасти всередину. Ніби хтось навмисно не хотів її пускати. Ось тобі відкриті двері, лише переступи поріг, а ні! Ксеня не могла навіть руки простягнути, тіло не слухалось, а думки про те, що треба зробити розчинялись, забувались. Тоді Ковтун знов обійшла хату. Якщо Параска в будинку, то й Ксеня якось має туди попасти, і чим швидше тим краще.

На кухні одне вікно не мало фіранок і розсипі маку, чи коробочки з ним. Ні нащо не сподіваючись дівчина простягнула руку і вказівним пальцем спробувала торкнутись квартирки, в цей раз їй вдалось. Вікно відчинилось і з хати засмерділо гнилим м’ясом.  Вхопившись за хиткий кухонний модуль, Ксеня так-сяк себе підтягнула в середину і звалилась на підлогу.

Тепер все точно повернулось назад.

Ковтун підвелась на ноги і роззирнулась. Великі мідні каструлі, в шафі поміж круп кілька пачок свічок, маку і солі; зв’язка пташиних пір’ячок, а в п’ятилітровій банці засушені курячі лапи і дзьоби. І найжахливіше, Ксеня добре пам’ятала для чого це потрібно. Навіть без записника небіжчиці. 

Вулицею проїхала перша автівка і це привело до тями. Зовсім скоро прийдуть сусіди, краще буде зробити вигляд ніби нічого не сталось. Повільно пройшовшись коридором Ксеня ковтнула слину. Її вирячені очі не кліпали, чекали що Параска знов викине якийсь коник, але ні. Стара залишалась в труні. Тепер губи покійниці кривились в усмішці, а її очі так і залишились з ночі розплющеними. Лягла вона не розправивши поділ сукні і тепер її білизна була виставлена напоказ.

З відразою що перекривила обличчя, Ковтун взялась висмикувати спідницю, щоб надати родичці пристойного виду. Поправила туфлі, зачіску, але очі…як не намагалась дівчина, не закривались.

Простоявши з хвилину у роздумах що ж робити, Ксеня почала висмикувати нитки з повік Параски, а потім пішла до кухні і звідти повернулась з маленьким тюбиком супер клею. Лише мить вона сумнівалась, але потім згадавши, що прийдуть чужі люди, Ксеня промокнула хустинкою слизову і вичавила по контуру клей. Обережно притиснувши пальцем і почекавши з хвилину  її задум удався, але до пальця прилипло пару війок, які Ксеня видерла, коли прибрала пальця. Друге око вийшло куди охайніше і навіть в куточках не зібралось стільки рідини, як в першому. Тепер стара відьма виглядала майже природньо, хоч спокою не отримала навіть після смерті.

Глибчуки прийшли на пів години раніше ніж домовлялися. Всі в чорному, з квітами. Вони не стукали і зайшли саме в ту мить, коли Ксеня жбурнула віника за шафу і відскочила бік закрити собою побитий телевізор. Обидва замовкли та недовірливо переглянулись, від чого Ковтун зблідла. Щось було не так, проте з секунду і сама Ксеня дещо помітила. Її витягнута пика та великі вирячені очі так само говорили самі за себе.

Ганнуся одразу спохватилась і попрохала чоловіка піти зустріти могильників біля брами, а той і не опирався цьому, хоч коли йшов все ж разок глянув через плече на жінок.

Залишившись, майже, сам на сам Гливчучка ніби нічого не сталось склала руки перед собою, всміхнулась,  вчорашня журба зникла, а на місце прийшло притаманне нахабство.

-          Отже, щось тут було… - Запитала Ганнуся і не підходячи близько, встала на носки щоб заглянула в домовину, після чого стрельнула поглядом на Ксеню. – Не розкажеш?

Ксеня ніяк не відгукнулась, лише пильніше почала розглядати сусідку, яка ще вчора здавалась зовсім іншою людиною.

-          Нічого. – Похитала головою дівчина.

 Ганнуся схвально кивнула і ще раз винувати всміхнувшись вийшла з кімнати, а Ковтун виглянула у вікно, де могла побачити Василя під брамою.

Чоловік був таким самим як і вчора, от тільки тепер кидалось в очі його виснажене обличчя і сумні очі, та більше за все Ксеня не могла перестати дивитись на грубі синювато-чорні гілки що ввилися під шкірою навколо шиї чоловіка. Ще вчора нічого такого Ковтун не могла помітити, не відчувала нудотний солодкуватий аромат, який притаманний цьому обряду, а сьогодні…

 Гливчуки мали двох дорослих синів, і найстаршому за тридцять, тож разом були не менше. Саме стільки Василь труївся приворотом, і розуміючи це, Ксеня роздумувала чи має вона право втручатись.

Відчувши як спину опік погляд Ганнусі, що слідкувала за нею скрізь інше вікно, дівчина на свою користь все ж вирішила не сувати носа в угоду, яку бабка Параска та Ганнуся уклали. Досить з неї дитинства та цієї ночі.

Спокійно, без поспіху Ковтун вийшла до передпокою і погукала сусідку. Двох жінок розділяв поріг, Ксеня що на дві голови була вища за Гливчучку дивилась зверху в низ, а Ганнуся задерла голову до гори і її очі стали ще чорнішими, ще зліснішими.

-          Ти б не могла підмести тут? – Ганнуся отетеревіло вирячилась, але потім глянувши куди кивнула Ксеня, обережно з недовірою підступила до порогу. Присіла в своїй охайній сукні і підняла килим. Під ним було всіяно маком.  – Так буде краще для тебе і для мене. Коли я поїду звідси назавжди.

Поквапилась уточнити Ковтун, і така пропозиція ще й як відгукнулась Гливчучці. Жінка з хвилину дивилась на підлогу, певно так само намагалась до кінця повірити в те, що відбувалось. Вона без перешкод зайшла в дім, та моторно згребла все до останньої крупинки. І поки Василя не було поруч, Ковтун спробувала вийти на двір під зацікавлений погляд Ганнусі.