Від Ярини

Я стояла у зруйнованій кухні, оточена хаосом і гострим запахом розбитого скла. Моє тіло було в синцях, але моя воля була відновлена. Страх від нальоту Ореста був незрівнянний з тим, що я пережила вночі, і він, нарешті, очистив моє бачення.
«Ельдар був брехуном у любові, але не був спільником у злочині. Я його вигнала, і це коштувало мені всього. Я зробила жахливу помилку, дозволивши гніву засліпити мене. Тепер мені потрібна його сила, його знання, його ненависть до Ореста. Наше об'єднання — єдиний шлях до виживання і повернення спадку».
Я набрала його номер. Мій палець тремтів не від страху, а від напруги та необхідності.
— Ельдаре, — мій голос був ледь чутним, але твердим. — Це я.
— Ярино! Що трапилось?! — Його голос одразу прорвався, напружений і різкий. Він не питав "хто дзвонить" – він знав. Його емоція була чистою тривогою.
Я змусила себе бути лаконічною і чесною — це був єдиний шлях.
— Орест був тут. Він... він зламав вікно. Він забрав документ.
— Що?! — Його крик був сповнений люті та провини. — Я йду! Зачинись!
— Ні! Стій! — Я перервала його. — Не йди сюди. Він пішов, але він повернеться. Ельдаре... — моє горло стиснулося. — Ти мав рацію. Ти говорив правду про нього. Він — нещадний. Я його недооцінила.
Моє визнання було важким, як камінь, але необхідним.
— Я зробила помилку, вигнавши тебе. Нам потрібно об'єднатися. Нам потрібно... знайти план.
Ми домовилися зустрітися на нейтральній території: старому, покинутому пристані біля узбережжя, де шум хвиль міг приховати наші голоси.
Коли я побачила його, він виглядав жахливо. Його обличчя було похмурим, напруженим. Рушниця була в чохлі за спиною. Він одразу помітив мої синці, мій розбитий вигляд, і його обличчя скривилося від болю та гніву.
— Твоя рука... — Його очі горіли. — Я знав, що він не зупиниться!
— Це не має значення. — Я підійшла до нього. Моя постава була впевненою. — Я втратила ключовий документ. Він забрав єдиний юридичний доказ. Тепер він використовуватиме його для шантажу.
Я подивилася йому прямо в очі. Це був момент істини.
— Ти був брехуном щодо своєї мети, але ти — єдина людина, яка знає, як зупинити його. Довіра... вона зламана. Але у нас є спільний ворог. Ти готовий боротися поруч зі мною? Не як мій коханець, не як мій захисник, а як мій... партнер?
Я простягнула йому руку. Це був не романтичний жест, а ділова угода.
Ельдар подивився на мою руку, на моє обличчя. Потім його гнів на Ореста переміг його гордість та біль. Він міцно стиснув мою руку. Союз був укладений.

Від Ельдара
Коли я побачив її, моє серце розірвалося. Синці. Її напружене обличчя. Моє відчуття провини було нищівним: це я її вигнав, це я дав Оресту шанс, це моя брехня призвела до її поразки.
«Я був ідіотом. Я мстився за примарну образу, коли справжнє зло ходило поруч. Я втратив її довіру, але я не втрачу її життя. Документ — це біда, але Ярина — це головна мета. Я зроблю все, щоб спокутувати свою вину».
Коли вона простягнула мені руку і назвала партнером, я відчув очищення. Уся романтика відійшла. Залишилася лише дія.
— Так. — Я міцно стиснув її руку. — Як партнер. Без брехні. Я розкрию тобі все.
Ми сіли на старі, вологі колоди на пристані. Я відчував солоний запах моря і її холодну рішучість. Я повинен був розкрити усю таємницю, включаючи ту частину, яку я приховував навіть від себе.
— Те, що ти знайшла, це правда. — Я почав, мій голос був рівним. — Наші родичі, Марія та Олександр, не були ворогами. Вони були партнерами і... — Я зітхнув. — Навіть більше. Вони були закохані.
Я пояснив, що знайшов у щоденнику батька:
* «Спільний Бізнес»: Вони розробляли проект будівництва невеликого санаторію на цій землі.
* «Приховування»: Тамара оформила землю на себе, щоб захистити Олександра від Орестового батька (Василя) — який був місцевим "авторитетом" і хотів забрати землю для себе.
* «Справжня Зрада»: Тамара не зрадила Олександра майном. Вона зрадила його коханням. Вона залишила його, щоб вийти заміж за іншого, більш "безпечного" чоловіка. Це зламало мого батька, і він помер, вірячи, що вона забрала все.
— Мій план помсти був не за майно, Ярино, а за його розбите серце. Я хотів завдати тобі того ж болю, який вона завдала йому. — Моє зізнання було болісним.
— Але Орест... — Я стиснув кулаки. — Його батько, Василь, знав про план санаторію. Він був Третьою Стороною, від якої вони захищали спадок. Орест шукає не просто землю. Він шукає креслення та фінанси для цього санаторію. Він знає, що цей проект вартий мільйони.
— Тепер, коли він має документ, що він зробить? — Ярина запитала, її голос був діловим.
— Він використає його для шантажу. — Я відповів. — Він знає, що ти можеш оскаржити. Він вимагатиме від тебе або грошей, або негайно покинути Україну.
Я подивився на неї, і в моїх очах була чиста стратегія.
— Нам потрібно зіграти в гру. Він думає, що ми вороги. Він думає, що я пішов. Ми використаємо це. Нам потрібно дати йому те, що він справді шукає.
— Що саме?
— Креслення, Ярино. Мій батько був архітектором проекту. Він залишив їх у схованці. Ми віддамо Оресту фальшивий документ і використаємо креслення як приманку для фінальної зустрічі. Ти повернеш собі документ, а ми... ми змусимо його заплатити за твої синці та мою брехню.
Я підвівся. Наше планування було швидким, емоційно нейтральним, і ефективним.
— Ти готова ризикувати? — Я запитав.
— Я готова боротися, — відповіла Ярина, її погляд був твердим і рішучим. — Але одне правило, Ельдаре: більше жодної брехні.
— Більше жодної брехні, — пообіцяв я. Союз був скріплений не коханням, а спільним ворогом і відчаєм.