Від Ельдара

Ельдар сидів на призьбі своєї хати, стискаючи у руці порожню чашку, з якої щойно випив надто міцну, гірку каву. Західне сонце повільно тонуло за верхівками старих акацій, фарбуючи небо в насичені відтінки охри та попелястого рожевого. Навколишня природа затихала, готуючись до ночі, але всередині Ельдара бушував шторм.
Його обійстя було повною протилежністю занедбаному маєтку Стефанівських. Хата Ельдара, хоч і стара, була доглянута: стіни свіжопобілені, дах відремонтований, а невелика тераса, на якій він сидів, була акуратно вимощена старим каменем. Це був дім людини, яка цінує порядок і контроль.
Ельдар був чоловіком, що народився і виріс у цьому місці, його руки були звичні до важкої праці. Його зовнішність не була м’якою чи "міською"; вона була різкою, мовчазною, і сповненою невисловленої сили. Зараз, коли його обличчя не було спотворене злістю чи пристрастю, воно виглядало втомленим і трохи похмурим, як обвітрений скельний виступ.
Його думки були зайняті Яриною.
Він пам’ятав її запах, коли тримав на руках: суміш дорогого, незнайомого парфуму і чогось легкого, цитрусового. Пам’ятав її перелякані, сіро-зелені очі, коли вона дивилася на нього знизу вгору. Вона була такою тендітною і водночас агресивною, намагаючись захистити себе. Вона була загрозою, і він мусив її усунути.
«Продати, каже вона. Ніхто тут нічого не продасть, поки я не поверну те, що нам належить».
Його план був простий, холодний і абсолютно неромантичний:
* Створити Нестерпні Умови: Почати з "дрібниць", що змусять її, міську жительку, почуватися незахищеною і відірваною від цивілізації.
* Запропонувати "Рішення": Виступати у ролі "доброго" сусіда, що "випадково" опиняється поруч під час кожної "проблеми".
* Фінальний Тиск: Коли вона зламається, запропонувати "справедливу" ціну, змусивши її відмовитися від спадку на його користь.
Цей план був його помстою і його викупленням.
Ельдар підвівся і зайшов у дім. Він пройшов до маленького кабінету, що слугував йому бібліотекою і сховищем для документів. На стіні висіла єдина фотографія: його батько, Сергій, — молодий, усміхнений чоловік із такими ж золотаво-карими очима. Поруч, на дерев’яній полиці, лежала стара, пожовкла папка. Папка, в якій не вистачало одного документа.
Він відкрив її, вдихаючи запах старого паперу.
— Ти обіцяв, батьку, що я поверну це. Я поверну, — прошепотів він, і його голос звучав глухо.
Його батько, Сергій, був чоловіком із великими амбіціями, який прагнув створити тут, у Великих Озерянах, не просто фермерське господарство, а великий агрокомплекс. Ключем до цього була суміжна ділянка землі, що належала Марії Стефанівні, бабусі Ярини.
Ельдар згадав той день, коли батько, зазвичай непохитний, повернувся додому похилий і сивий від розпачу. Батько Сергій та Марія Стефанівна мали підписати спільний договір на землю – ключовий документ про відчуження частини землі, що дозволив би батькові отримати інвестиції. Але в останній момент, без жодних пояснень, Марія відмовилася і, більше того, затримала, а потім і знищила ключовий дозвіл.
— "Вона сказала, що це… "заплямоване місце" і що "правда" вийде назовні, якщо я візьму цю землю, сину," — розповідав батько, коли лежав у лікарні після інсульту, спричиненого фінансовим крахом і стресом. — "Вона знищила наше майбутнє, Ельдаре. Завжди пам’ятай це."
Ельдар, тоді ще юнак, пам’ятав цей біль і приниження. Після того, як угода зірвалася, інвестори відвернулися, і батько, втративши все, помер.
Ось чому ця хата для Ельдара не просто сусідське майно. Це символ несправедливості та сімейного прокляття, що зруйнувало його рід.
Його мета була не лише повернення землі, а й відновлення честі батька.
III. Планування Диверсії: Ідеї та Техніка
Ельдар підійшов до робочого столу. Тут лежав блокнот, в якому він методично занотовував свої кроки. Він перечитав останній пункт: «Початковий тиск: фізичний дискомфорт та відчуття стеження».
Сьогоднішній "випадок" із дошкою був випадковим, але дуже вчасним. Він підтвердив його думку: міська леді не витримає такого життя. Але цього недостатньо. Потрібен цілеспрямований, послідовний вплив.
Ельдар взяв у руки мобільний телефон. Він не збирався телефонувати Ярині, але він мусив перевірити, чи не почалася «гра» ззовні.
Він набрав номер Ореста. Орест був його двоюрідним братом, людина хитра і небезпечна, що працювала у великій київській юридичній фірмі і теж мав "свої" претензії на землю. Вони були конкурентами.
— Що ти дізнався? — Голос Ельдара був глухим і сталевим.
— А, це ти. Сусід-рятівник, — голос Ореста, навіть через динамік, був глузливим і зневажливим. — Нова спадкоємиця — справжній скарб. Вона ж настільки тендітна, що зламається від першого ж протягу. Ти вже почав її "залякувати"?
Ельдар стиснув щелепи.
— Я працюю сам. Я не потребую твоїх брудних методів, Оресте. Тримайся подалі від Великих Озерян.
— Ти смішний, Ельдаре. Ти думаєш, що вона просто віддасть тобі все, бо ти сумлінний сільський мачо? Вона продасть це першому ж забудовнику, а ти залишишся зі своєю тугою за батьком. Я пропоную співпрацю, ти отримаєш свою частину, я — свою. Це швидко і чисто.
— Ні. Твоя частина не існує. Якщо ти спробуєш втрутитися, ти матимеш справу зі мною. Я хочу, щоб ти зрозумів: це моя помста. А не твій бізнес-проект.
Ельдар різко поклав слухавку, відчуваючи гострий присмак огиди. Орест був його антиподом: бездушний, жадібний, готовий переступити через кров заради вигоди. Це ще більше зміцнило рішучість Ельдара діяти чисто, не втягуючи кримінальні методи, а лише психологічний тиск.
Він почав планувати наступний крок, деталізуючи його з хірургічною точністю.
* Мета: Створити відчуття ізоляції та безпорадності.
* Дія 1: Вода. Вночі перекрити кран. Вона прокинеться, а води немає. Це одразу змусить її відчути себе відірваною від міста.
* Дія 2: Світло. Зранку "випадково" пошкодити електричний щиток. Хата стара, це буде виглядати природно.
* Вирішення: Через кілька годин з'явитися самому, як єдиному місцевому спеціалісту, що може це швидко виправити. Завоювати її залежність.
— Я змушу її тебе ненавидіти, Ярино. Ненавидіти це місце. А потім ти сама побіжиш звідси, — прошепотів Ельдар, малюючи схему щитка у своєму блокноті.
Настав час перевірити, як Ярина. Ельдар знав, що вона у Галини, бо та була першою, хто подзвонив йому з плітками про "вивих" і "київську красуню".
Галина жила через дві хати, її подвір’я було ідеальним взірцем сільського достатку: квітучі чорнобривці, чиста, мощена доріжка, пасіка, що ледь чутно гуділа.
Ельдар підійшов до ґанку.
— Галино! Як там наша гостя?
Галина, огрядна жінка з добрими, але хитрими очима, вийшла з дому, обтираючи руки об фартух.
— О, Ельдаре! Зайди, зайди. Ти ж її приніс, ти й відповідаєш. Лежить на кушетці, я їй компрес зробила. Трохи плакала, але більше від злості, ніж від болю, здається. Характерна пані.
Ельдар зайшов у хату. Інтер’єр у Галини був типовим для села: ікони у кутку, вишиті рушники, чиста піч і стіл, накритий картатою скатертиною.
Ярина лежала на старій кушетці. На її нозі, що покоїлася на подушці, був зелений компрес, що різко контрастував із її дорогим одягом.
— Як нога, Ярино? — Його голос був тепер м'яким і формально турботливим, ідеальним тоном для "доброго сусіда".
Ярина підняла голову. Її емоції були, як на долоні: біль, роздратування та гірка вдячність.
— Краще, — сухо відповіла вона. — Ваша сусідка — справжня чарівниця. Навіть краща за мою київську аптечку.
Галина засміялася, погладжуючи Ярину по плечу.
— Ой, годі, Ярино. Ти ж міська, тобі такі хатні ліки — диво! А Ельдар он, бачиш, — вона замовкла, кинувши на нього значущий погляд.
Ельдар відчув, що Галина намагається щось йому передати.
— Галино, Ярина повинна повернутися додому. Їй треба спокій. І документи.
— Ні, Ельдаре. Ярина тут залишиться на ніч. Боляче їй, а ночувати у тій хаті-скриньці самій, коли вона навіть встати не може… Та ти що! Хтось же має про неї піклуватися.
Ця пропозиція збила Ельдара з пантелику. Це ускладнювало його план! Він не міг почати свій саботаж, коли вона була в безпеці, під наглядом Галини.
Він нахилився до Ярини.
— Ви чули, Ярино. Завтра зранку я прийду по вас. А тепер я піду, бо мені треба подбати про свою худобу і господарство.
Він майже втік.
Ельдар повернувся до себе. Він був роздратований. Він хотів, щоб вона страждала, але не фізично. Його ціль — психологічний тиск, а не травматизм.
Він сів, розлючений на Галину за її опікунство і на себе за те, що не зміг стримати імпульс, щоб допомогти їй.
«Що це було? Ти, Ельдаре, не можеш дозволити собі людяність! Це помста! Це батько! Це справедливість!» — лаяв він себе.
Він згадав її зніяковілість і залежність у той короткий момент, коли вона була на його руках. Вона була вразливою, а вразливість — це слабкість, якою він повинен скористатися.
Він знову взяв у руки блокнот.
* Дія 1: Вода. (Неможливо, вона у Галини).
* Дія 2: Світло. (Неможливо).
Новий крок: Завтра зранку. Перевірка нервів.
Коли він прийде за Яриною, він зробить перший справжній, цілеспрямований саботаж, поки вони будуть у хаті:
* Подія: Потайки перерізати дріт старого холодильника.
* Результат: Зранку холодильник, набитий її міськими продуктами, буде гарячим.
Це дрібниця, але вона буде шоком. Це вдарить по її комфорту і її фінансовій стабільності.
Ельдар підійшов до вікна і подивився у темряву. Ліхтарі у селі горіли лише на центральній дорозі, але тут, на краю, панувала справжня, оксамитова чорнота.
Він уявив, як Ярина прокинеться завтра, як вона накульгуватиме, як вона знову відчує безпорадність у цій старій хаті. А потім з’явиться він, Рятівник, який спочатку викличе її злість, а потім її залежність.
— Ти поїдеш звідси, Ярино. Це питання мого принципу і моєї честі, — прошепотів він, відчуваючи, як у грудях бореться холодний розрахунок з незрозумілою, новою, тривожною пристрастю, яка прокинулася від одного її погляду.
Він знав, що його план крихкий. Він знав, що його людяність — це його слабкість. Але він був готовий іти до кінця. Він мусив.