Розділ 19

Виспатися так і не вдалося - з самого світанку в світлиці загули голоси. Та й Рисянка завзято просилася в компанію неспанців - ті із задоволенням пригостять її сніданком. Випустивши арись із кімнати, Ярослава хотіла повернутися в ліжко, адже після вчорашнього в неї залишився неприємний осад і зустрічатися з усіма за столом їй зовсім не хотілося. Але лягти спати не вдалося – уночі Рисянка дісталася шарфу і повністю розмотала його. Нині нитки обплутували всі ніжки стільців, ліжка та шафи. Навіть на карнизі висіли. Тяжко зітхнувши, дівчина знайшла овальну щіпку, на яку раніше були намотані нитки і почала все скручувати у великий клубок.

Ярославі згадалося, що в скриньці лежали спиці. Чи, може, спробувати зв'язати його заново? Акуратніше навряд чи вийде, але якось шкода, що праця Ягинішни постраждала. І тільки зараз дівчина задумалася - а навіщо Хранителька залишила їй ключ від своєї скриньки з рукоділлям? До речі, а де він? На тому місці, куди Ярослава вчора відставила скриньку, було порожньо. Обшукавши всю кімнату, дівчина дійшла висновку, що та зникла. Дивно - чарівним чином з'явився і так само випарувався.

Незабаром у двері кімнати постукали. З того боку залунав схвильований голос Баюна:

- Я чую, що ти вже не спиш. Снідати будеш?

Дівчині не хотілося відчиняти, але її зацікавив один момент. І справді, відчинивши двері, вона побачила Баюна у своєму звичайному котячому вигляді.

- А Якуб казав, що ти не вмієш назад обертатися.

- У Якуба надто довгий язик, - пробурчав кіт. – Все я вмію. Просто потрібні тренування.

- А ще пару годин часу, дві істерики і загальні вмовляння, що все вийде, - додав домовик, який анітрохи не збентежився . - Ярославочко, підемо їсти. Там тебе вже всі зачекалися.

Неохоче дівчина погодилася, і, привівши себе до ладу, вийшла до столу. Лис і Лісаф’я про щось мило воркували, решти ж не було видно. Помітивши запитальний погляд Ярослави, Баюн пояснив:

- Орест залишився з Озарою, Мальфар доглядає хлопців у Степана Степановича, а Варвара обіцяла прийти трохи пізніше, - зробивши паузу, кіт додав: - І на рахунок вчорашнього ...

– Не хочу про це говорити! – відмахнулась Ярослава.

- Ти послухай, - приєднався до розмови Лис Хитрович. – Жаль, мене біля річки не було, я б тебе підтримав. Але маємо те, що маємо.

Баюн старанно закивав і поспіхом почав монолог:

- Я якось розповідав тобі, що в Чароборі ніхто не вмирає. Місця у нас тут так зачаровані, що душа просто набуває іншої форми. Хто не зміг приєднатися до світлої сторони і творив усілякі гидоти, перероджуються зазвичай на навії. Але навіть вони мають вибір. Знаєш скільки навйого народу намагається жити звичайним життям і не псувати його іншим?! Але більшість, звичайно, не звертають із темної доріжки. Ось і кидається їхній дух з одного навія до іншого. Але якщо вони впадуть від рук чарівників, то зазвичай обертаються деревами, камінням, струмками. А все для того, щоб допомогти добру та очиститися. Наприклад, укрити у своєму дуплі дитину, що загубилася, або під ноги негідникам каменем кинутися і врятувати когось. Розумієш? Адже вчорашнє лихо теж не померло, він зайняв місце Озари на березі. І якщо ти справді так переживаєш за нього, то пропоную пошукати спосіб очистити його дух і звільнити від такої непривабливої долі.

- Ну, - почулося від вхідних дверей, - що скажеш?

Ярослава повернула голову і побачила чугайстра. Таким сяючим та щасливим дівчина не пам'ятала його ніколи. Хіба можна сердитись на нього за бажання бути з коханою? Стримавши полегшення, Ярослава кивнула і примирливо посміхнулася.

- Як там Озара? – поцікавилася Лісаф'я, доїдаючи третю порцію млинців.

- Поки мало що каже, але рада знову бути русалкою, - Орест сів за стіл і з апетитом взявся за млинці. – Кафе рафа знофу бути фифою.

Якуб щось буркнув про набитий рот, але ніхто не звернув уваги, адже кожен прагнув зробити те саме. Як же інакше, якщо млинці вийшли надзвичайно смачні! А з варенням так взагалі краще за будь-яку вишукану страву.

Згодом розмова вперше за кілька днів перетекла у абстрактне русло, співрозмовники навіть жартували з приводу того, як поспішно вчора тікали злидні. Рисянці ж стало нудно. Свою порцію корисного сніданку вона отримала, а годувати кошеня арисі млинцями Орест заборонив. Невдоволено пирхнувши на чоловіка, Рисянка пішла в кімнату Ярослави і знайшла свіжозмотаний клубок. Спритно скинувши його з тумбочки, арись почала скакати навколо нової іграшки і ганяти її з одного кута кімнати в інший. Якоїсь миті клубок вилетів у світлицю і звідти почувся сварливий голос Ярослави:

- Рисянка, знову ти за своє?

Арись вийшла в світлицю, винувато опустивши вуха, але її увага переключилася на метелика, що влетів через вікно. Розмахуючи лапами і шикаючи на вертку здобич, Рисянка зникла на ганку. Піднімаючи вовняний клубок, Якуб поцікавився:

- А це звідки? Нитки якісь дивні, такі грубі та старі.

- Це я з скриньки чарівної вчора дістала, правда вона сьогодні зникла.

Після такої заяви присутні разом витріщилися на дівчину і тій довелося розповісти про ключ та інше.

- Навіщо Ягинішні давати тобі ключ від свого рукоділля? – здивувався Лис Хитрович.