Розділ 14

- Замовкніть обидві! – розлютилася Василина і навіть притупнула ногою. - Ви у своєму розумі? Навіщо взагалі з'явилися?

Напівмавка та дівчина одночасно подивилися на Варвару. Перша зі злістю, друга ж із цікавістю, але обидві явно чекали лише брехні. Відьма негайно знайшла спосіб викрутитись:

- А ми потоваришувати хочемо.

Василина ошелешено округлила очі і майже гидливо відповіла:

- Потоваришувати? Із вами?

- Так, - все так само нахабно посміхаючись продовжила відьма. - Ярослава в ученицях у могутньої Хранительки Чаробора, а я справжня відьма, яка спілкується з темними силами Навйого Царства. Уяви, скільки корисного ми можемо тобі розповісти та показати. Навчимо всяким чародійським штукам. З мавками познайомимо. Вони тобі про матір багато розкажуть.

«Вона, що репетирувала цю промову?» - здивувалася Ярослава, намагаючись зрозуміти задум Варвари. Але відьма ніяк не могла вгамуватися і продовжувала підливати масла у вогонь:

- Жаль, звичайно, що твоя сила ослабла, але можна її повернути. Тобі треба буде багато навчитися, щоб дотягнутися до нас. Ти ж зовсім нова в чаклунстві.

Помітивши, як гнівно звужуються очі Василини, Ярослава підхопила нитку розмови:

- Та й сила мавок не така вже й велика. Ось раніше ти виглядала, як красуня з казки, а зараз одразу видно, що тобі сили не вистачає. Але ми тебе навчимо хоч чогось. І…

- "Хоч чогось"? – раптово розлютилася Василина. - Ви мене навчите??? Та це я вас учити мушу! Ви дві невдахи, які під носом та слона не помітять! Уявили про себе казна-що.

- Та не дуйся ти, - награно пихато відмахнулася Варвара. - Як дитя мале. Ми ж тобі допомогти хочемо. Все-таки досвіду у нас більше буде.

- У тебе? – пирхнула напівмавка. – Що ти можеш? Опудало оживити? Тобі не вистачає ні хватки, ні темної сили!

- Ти краще так не хмурся, - зобразила співчутливий тон Ярослава, - а то зовсім сіре обличчя. У тебе і так проблеми з хлопцями, а з такою міною взагалі складно буде. Ну нічого, навчимо тебе, як поводитися, а там може комусь і сподобаєшся.

Слова дівчини справили несподіваний ефект. Василина спочатку почервоніла, наче буряк, а потім, видавши гнівний крик, змахнула руками. По калюжах пройшовся зовсім невеликий вихор, але його вистачило на те, щоб підняти гостей вгору і, відчинивши ворота навстіж, викинути дівчат геть із двору. Стулки з брязкотом зачинилися і вітер відразу стих.

- М-да, - за гримасою Варвари важко було зрозуміти дивується та чи сердиться, - а ти, виявляється, та ще цукерочка.

- Я лише грала свою роль, - Ярослава ніяк не була вдячна за таку «похвалу». - А в тебе це кредо життя.

- Яке життя, таке кредо, - зовсім тихо пробурмотіла відьма.

Дівчата піднялися з землі, обтрушуючи забруднені дощовики. Але, як тільки хотіли обговорити подію, з двору Вишневої вийшов незадоволений Матвій.

– Де тебе носить? – обурено промовив хлопець. - Обід сам не приготується! Чи ти думаєш, що тобі все на халяву в цьому домі?

Гучно грюкнувши хвірткою, Матвій зник у майстерні. Від сцени, що розгорнулася, Ярослава здивовано свиснула.

- Гаразд, мені зараз не до розмов, - крізь зуби процідила відьма. - Увечері заїду до вас і все обговоримо. І здумайте тільки не пустити мене до хати в таку холоднечну!

Ярослава ствердно кивнула, але відразу ж поставила питання, що її турбує:

- Ми ж повернемо попереднього Матвія?

- Угу, - скривилася Варвара, - якщо я його на той час не перетворю на німу жабу.

Останнє було сказано таким тоном, що дівчина не сумнівалася – якщо брат доведе відьму, то та знайде спосіб пришити йому зябра.

***

- Ти зовсім дурепа чи що? – зловісний тон Кривди передавав усі її емоції зараз.

А як ще реагувати темній чаклунці, у якої учениця не послухалася наказу? Зрозуміло ж було сказано: прийти на посиденьки біля вогнища, вибрати трьох-чотирьох найпопулярніших і підкинути їм матох. Ні! Василина уявила себе могутньою відьмою і розкидала на полі кілька десятків нав’їх істот. Але дівчисько не врахувало, що перші декілька днів матохи повинні зміцніти і тому черпають сили від господаря. Звичайно, Кривда сама була винна – розкажи вона учениці, що прив'язала нав’їв до себе (а не до дівчиська), то й проблем не було б. Але Васька явно зажадала б своїх «створінь» назад собі під контроль.

І ось тепер темній чаклунці не залишалося нічого, крім міряти кроками болото і намагатися не з'їсти недбайливу ученицю. Від більшості матох довелося відв'язатися, інакше Кривді не вистачить сил виростити хоч когось із молодняку. А це означає, що більшість загинуть. Знати б ще які, а не залишати все на волю нагоди! Якоїсь миті Кривда навіть задумалася, а чи не зробити з Васьки нову Мсту? Адже минулу служницю Чорнобога підло вбили у Відьмограді. Темна чаклунка, звичайно, теж виявилася не промахом і наклала на дурня прокляття. Але подругу Кривді це не поверне, та й у лавах дітей Чорнобога тепер бракує однієї персони. Але після витівки Василини Кривда засумнівалася. Може, справді простіше її з'їсти? Чарівну силу забрати собі і матох, що залишилися, на додачу. Аж надто погано Васька піддавалася дресируванню. То нюні розпускає, то сльози ллє, а то й зовсім свавілля чинить. Наставник Кривди ніколи не став би терпіти такого! Кощій одразу бачив у кому і яка цінність. Мабуть, у Василині цінність виключно поживна.