Розділ 8

Від роздумів дівчина отямилася, коли гість уже прощався і просив тримати його у віданні подій. Навіть якщо Ягинішна не повернеться, то нехай Ярослава хоча б двома словами розповідає, як справи в Чароборі. При  виході Степанович раптом схаменувся і додав:

- Я ось що повідомити хотів. Неспокійно в Роздоріжжі. Постійно сварки, нещасні випадки, усі похмурі ходять. Здається, що все це дрібниці, але щось я не вірю в такий збіг.

- Дякую, Степановичу. Перевіримо, - кивнув Баюн і провів гостя до самого воза.

Коли кіт повернувся, Ярослава вирішила поділитися з ним деякими роздумами:

- Нещодавно до мене Івар приходив. Точніше до Ягинішни , але вийшло, що його вислухала я. Скаржився він, мовляв Варвара віддалилася від нього, потайна стала і непривітна.

- Ну, - пирхнув Баюн, - їй прочухана знатного дали. Усі до Чорнобога в Нав'є Царство повернулися святкувати перемогу, а вона тут залишилася. Не знаю тільки, як дівці вдалося зникнути з Відьминих купин. Хоча, може, Хорс постарався і відправив її додому.

- Стривай, - наполягала на своєму Ярослава. - Не так все просто. З сусідом Ковальових нещасний випадок стався, коли Варвара якраз у нього була. До того ж пам'ятаєш її маму? Тітка Катя явно була не схожа на себе. Зла, лайлива, зовсім непривітна. Раптом Варвара знову щось вигадала, щоб схильність Чорнобога заслужити?

Баюн замовк і задумався. Замість нього озвався Якуб, що весь цей час сидів мовчки:

- А як перевірити? Що шукати? Я її змалку пам'ятаю. І бабку її також. Найвредніша особа була, між іншим. Ох і намучилася з нею Ядвіга свого часу, але зі Срібномор'я таки вигнала.

- Пам'ятаю, - важко зітхнув кіт. – Мар’яна справді була капосною до кінчиків нігтів. Її всі Марою називали. Вже точно від самої Богині Смерті характером недалеко пішла.

- Стривай, - втрутилася Ярослава, - я цієї історії не знаю. У вас завжди немає часу мені все розповісти. Так нечесно!

- Ну, давай тоді, тягни ноутбук і записуй чергову віху історії Чаробора, - кивнув кіт.

Через п'ять хвилин Ярослава відкрила новий файл та написала «Історія відьми Мар’яни ».

Баюн замовк, а ось Якуб із задоволенням взявся до розповіді.

По всьому Срібномор'ю ходили чутки, що Мар’яна -таємна дочка могутнього чаклуна з почету Чорнобога, тому й сила в неї така величезна. Але ніхто так і не придумав, чому Мар’яну одразу в Нав вчитися не забрали. Та й навіщо чаклунові її від повелителя приховувати, народ теж не вигадав. Просто одного поганого дня в Срібноморському лісі з'явилася молода відьма. Сценарій розгортався по тому ж колу – дрібно пакостила, зілля варила, привороти накладала, проклинала. Все, звичайно, виходячи з попиту серед клієнтури. І одразу якось так вийшло, що до Мар’яни черги вишикувалися. Таємні, звісно. Адже нікому не хотілося Ягу Ядвігу злити, а нелюбимим сусідам нашкодити хотілося. І хотілося навіть дуже.

Поки Мар’яна межі дозволеного не переходила, місцева Хранителька терпіла її у своїх володіннях. Як і належить за Трисвітовим законом. Але одного разу чимось відьма знатно насолила Ядвізі і та, не чекаючи будь-яких дозволів, вигнала зі Срібномор'я не тільки Мар’яну, а й більшу частину всієї навйової братії. Так відьма до Чаробора і потрапила.

- Ага, навернула вона тут справ, - непривітно додав кіт.

Але Якуб грізно шикнув на товариша і продовжив одноосібно розповідати. Усі подробиці домовик не став перераховувати, а відразу перейшов до суті. Насправді Мар’яна, хоч і була капосною, але за бажання могла привернути до себе будь-кого. І, ні, не чаклунством, а саме тією людською частиною, що була у її крові.

На той час у Чароборі, окрім відьми, інші проблеми водилися. Тому приїхав допомогти один «герой». І, звичайно ж, натрапив на Мар’яну. Тільки закрутилось у них все не за сценарієм «добро-зло», і поки богатир чудовиськ рубав, відьма подобрішала. Усі свої справи темні творити перестала. Богатир же Мар’яну щовечора навідував і на її відьомське минуле уваги не звертав.

А потім одного недоброго ранку наткнулася в лісі Ягинішна на ридаючу відьму. Виявилося все досить прозаїчно: Мар’яна повідомила богатирю, що дитину чекає, а той відмовлятися став. Про всі слова кохання забув, ще й у привороті звинуватив. Більше того, вистачило йому зухвалості заявитися до Хранительки і вимагати приструнити брехливу відьму.

Якуб на мить перервав розповідь, щоб промочити горло квасом, а Ярослава не витримала і запитала:

- А далі що? Як вчинила Ягинішна?

Замість домовика відповів Баюн:

- Обізвала богатиря дурнем, нездатним відрізнити закоханість від привороту, і вигнала з Чаробору.

– Не може бути! – ахнула дівчина. – І Мар’яна доброю стала?

- Не те щоб прямо - таки... - хмикнув кіт.

- Спочатку лютувала, - підтвердив Якуб, - а потім потроху заспокоїлася. Донька як народилася, так взагалі відьомської сили зреклася і пішла в Роздоріжжя простою людиною жити. Все рівно з народженням дітей і світлі чарівниці,  і темні чаклунки втрачають дар довголіття.

- Але так і залишилася найкапоснішим мешканцем Роздоріжжя, - не втримався від коментаря Баюн.

- Не без цього, - кивнув домовик.