Розділ 7

Забава вже півгодини намагалася непомітно вислизнути зі свого житла, але їй постійно хтось вставав на шляху. Спочатку настирливі русалки випитували про подію з автомобілем, мовляв, вона знаходилася ближче за всіх і мала бачити, як седан занесло у воду. А це ж справжня новина у річковому світі! Далі кожен хухлик так і намагався висловити їй захоплення в геройстві. Адже не кожен ризикне допомагати людям та ще й таким шкідникам. А наприкінці майже всі місцеві рапавки кинулися на допомогу у відновленні пошкоджених кімнат. Так-так, саме на будинок Забави прийшовся удар. Хто ж знав, що мати підводне житло поблизу берега так небезпечно? Але, як тільки Забава змогла позбавитися всіх непроханих гостей, запевнивши їх, що впорається сама, і втекла з дому, почалася справжня буря. Зараз русалка чудово розуміла, чому її не раз застерігали ховатися за такої погоди. Тропка просто вирувала. Риби, що спливли ближче до крапель дощу, буквально нічого не помічали довкола і створювали товкучку. Два рази Забаву навіть спробувала вкусити чудернацька щука. Опуститися і плисти біля дна річки русалка теж не змогла - потривожені соми гнівно здіймали мул і погрожували поцупити кожного, хто наблизиться до них.

Але навіть якби Забава не потрапила в стовпотворіння риб, то все одно не раз пошкодувала б про свою безтурботність. Грозове чаклунство, створене Перуном, разом із дощем пронизувало річку і робило її води занадто непередбачуваними. Звичайна людина навряд чи помітила хоч якісь зміни, але ось казкові мешканці могли значно постраждати. Річка місцями кипіла чаклунством і погрожувала викинути русалку на берег або затягнути в тину.

Пробираючись крізь увесь цей бедлам, Забава мало не плакала – їй не можна запізнюватися до Кривди, тим більше що добрих новин для темної чаклунки не було. На подив русалки, в обумовленому місці на неї чекала не Кривда, а звичайнісінька дівчина. Вона мокла під проливним дощем, відбиваючись від очеретів, що хльостали по обличчю, але стійко вдивлялася в річку.

- Нарешті! - вигукнула вона, побачивши голову русалки, що виринула з води. - Давай записник мені.

- Я не можу, - злякано озвалася Забава. - У мене його немає.

- Як ні??? – не вірила своїм вухам дівчина. - У вас же був договір!

- Це все через машину, - виправдовувалася русалка. – Там такий погром стався! Усі мої речі перемішалися, і книжечка зникла. Я обов'язково її знайду, але мені потрібен час.

Дівчина у свою чергу розгубилася:

- Я не можу домовлятися з тобою від імені Кривди.

- Просто передай їй мої слова, - благала Забава. - На книжечці лежить закляття, той, хто знайде її, потрапить під чари мого поклику і рано чи пізно принесе мені записник. Нехай Кривда дасть мені ще трохи часу, і я обов'язково виконаю домовленість!

Дівчина лише встигла кивнути, як зовсім близько в землю вдарила блискавка. Злякавшись спалаху та тріску дерев, співрозмовниці кинулися в різні боки. Забава у розпачі попливла назад до свого житла, а дівчина поспішила додому в Роздоріжжя - все одно зараз на болото нічого потикатися.

***

Ярослава проспала. Як так вийшло, ніхто не міг зрозуміти, адже проспала не тільки вона, а й усі мешканці хати. Поки дівчина поспіхом упорядковувала себе, Якуб готував сніданок і нарікав на свою недбалість.

- Так і знав, треба було не вас сидіти за грубкою слухати, а спати лягати.

- Ага, звичайно, - пирхнув Баюн, підсовуючи по черзі чашки під самовар, - ти б ліг спати, коли в тебе в будинку хлопчина незнайомий.

- Чому незнайомий? – відмахнувся домовик. – Матвія я змалку тут бачив.

- Одна справа з Ягинішною, інша з Ярославою, - посміхнувся кіт. – Сам же так сказав.

- Я не так сказав, - обурився Якуб.

– А як? – хитрував Баюн.

- Ой, та ну тебе, чудовисько вусате! - забурчав домовик. - Лізеш, куди тебе не просять. Нема чого підслуховувати, що я там сам собі кажу!

Вчений кіт хотів обуритися несправедливістю зауваження, але зі своєї кімнати вийшла Ярослава і одразу ж шикнула на них:

- Досить сперечатися. Сказала б, що ви, як кішка з собакою, та тільки Рисянка з Малим більше вашого ладять.

На підтвердження арись голосно замурчала і почала тертися об вовкулаку, поки той їв.

– А чого він підслуховує? – знову бурчав Якуб.

- Я вимагаю презумпції невинності! - обурився Баюн.

- Все! Досить! - відрізала Ярослава і навіть грюкнула долонею по столу. Чашки дзвінко цокнули об блюдця, а мешканці хати з подивом дивилися на дівчину. - По-перше, ми з вами запізнюємося до русалок. Якщо за півгодини не з'явимося на березі, це буде негарно. По-друге, ви обоє-рябоє! Влаштували вчора цирк перед Матвієм.

- Та який там цирк, - Баюн винувато опустив погляд на лапи і ніби ненароком водив пазуром за візерунком скатертини. – Просто не часто у нас гості бувають.

– І тепер зрозуміло чому, – насупилась Ярослава. – Хто так гостей зустрічає? Мало того, що ти в розмірах не зволив зменшитися, так ще й увесь вечір сидів на печі, сяючи звідти своїми величезними очима. Навіть мені не по собі стало. І, так, я знаю, що Рисянку саме ти намовив стрибнути Матвію на плечі!