Пролог

Варвара з усієї сили крутила педалі велосипеда і мчала на околицю Роздоріжжя. Селище ще ніколи не здавалося їй таким нескінченним. Вулиці ніби спеціально розтягувалися у зайві метри, а будинки створювали звивисті провулки. Вдалині виднілася крона стародавнього ясеня, що ріс біля чарівної криниці, прозваної Велесовим ключем. Тільки чарівники могли бачити те сріблясте сяйво, що розтікалося від дерева. І кожен, хто володіє світлою силою, мав право звернутися до ясеня за захистом, що, власне, й робила Ягинішна вже кілька сотень років.

Зараз крона могутнього дерева монотонно здригалася. Більше того, з кожним таким рухом світіння слабшало, ніби погрожувало зовсім згаснути. Спостерігаючи цю картину, Варвара ще більше налягла на педалі. Незабаром асфальт змінився ґрунтовою стежкою і велосипед став практично некерованим. Підстрибуючи на купинах, неначе на батуті, Варвара таки вирулила до криниці і майже на ходу зіскочила на землю.

- Припини! - закричала дівчина та стала розмахувати руками.

Івар, що весь цей час рубав стовбур дерева, навіть не глянув у бік новоприбулої. Замість нього озвався Баюн. Кіт вистрибнув з-за чарівної криниці і непривітно зашипів на Варвару:

- Не втручайся! Ясень повинен пасти!

- Та яке «пасти»? – знову закричала дівчина. - Ви залишите все Роздоріжжя без захисту! І нас разом із ним!

Тільки-но Варвара хотіла проскочити повз кота, як той кинувся їй напереріз. На шиї звіра яскраво спалахнув незнайомий амулет і від нього повітрям пішла помітна бриж. Дівчину відразу відкинуло назад. Варвара здивовано витріщалася на Баюна, але той рішуче протистояв її намірам. Тоді дівчина ще раз звернулася до Івара:

- Та припини ж! Звалиш ясень і на нас обрушаться неймовірні біди!

Але хлопець наче не чув її. Він так само розмірено рубав стовбур дерева. Тріски летіли на всі боки, а разом з ними рослину покидало сріблясте сяйво. Ох, як жаліла Варвара, що не встигла сюди раніше. І все через цю Василину! Хто ж міг знати? Але, як не виверталася дівчина, кіт присікав будь-які її спроби докричатися до Івара. Зрештою, ясень жалібно рипнув і з оглушливим тріском повалився на колодязь.

Варвара мимоволі озирнулася на Роздоріжжя – чарівна нитка, яку колись накреслила Ягинішна, сліпуче спалахнула і розсипалася в повітрі. Одразу ж у небі над лісом промайнула тінь. Як тільки силует підлетів ближче, стало зрозуміло, що це дівчина на мітлі.  Невміло петляючи між кронами, вона приземлилася біля Варвари. То була Ярослава.

Побачивши погром на галявині, вона схвильовано вигукнула:

- Та що ж ви наробили? Нам тепер нема де сховатися…

- От і добре, - озвався Баюн. - Пора вам зустрітися з Володаркою бід.

З боку Чаробора прилетів холодний вітер, що приніс із собою тихий, але неймовірно моторошний спів.