Розділ 5 "Культ Тіньового Трону"

Їх було десятеро.

Вони рухалися синхронно, мов одне ціле. Кожен був одягнений у чорний плащ, обличчя приховані під масками. На кожній масці — символ корони, викривлений і неприродно гострий.

Тиша стала ще глибшою.

Один із них зробив крок уперед і підняв руку.

— Уламок належить нам.

Його голос звучав глухо, ніби крізь камінь.

Ліра напружилася.

— Культ… — прошепотіла вона, і в її голосі з’явився страх.

Арден повільно витягнув меч.

Метал тихо зазвучав у напівтемряві.

— Тоді доведеться його забрати.

Наступної миті все вибухнуло рухом.

Перший нападник кинувся вперед, але Арден вже був готовий. Його меч описав дугу, відбиваючи удар і відштовхуючи ворога назад.

Інші рушили одночасно.

Мечі блищали у світлі факелів, удари сипалися один за одним. Зал наповнився звуками сталі, кроків і різких вигуків.

Ліра підняла руки.

Її очі спалахнули світлом.

І хвиля енергії вирвалася вперед.

Повітря затремтіло, і двох ворогів відкинуло назад, вони врізалися в стіну з глухим ударом.

— Обережно! — крикнула вона.

Але Арден уже був у гущі бою.

Його рухи були точними, економними. Він не витрачав зайвих сил — кожен удар мав мету. Один ворог впав. Другий відступив.

Та їх було забагато.

І вони не боялися.

Більше того — вони не вагалися. Наче смерть для них нічого не значила.

Старий торговець тим часом відійшов у тінь. Його обличчя знову було спокійним, навіть задоволеним.

— Ви втягнули себе в щось значно більше, ніж думали… — прошепотів він.

Один із культистів дістався до столу.

Його рука вже майже торкнулася уламка.

— Ні! — вигукнула Ліра.

Але було пізно.

Пальці торкнулися темного каменя.

І світ навколо ніби здригнувся.

Світло згасло. Тіні стали глибшими. І щось… прокинулося.