Епілог

Що ж… Виявляється, що тут у такі замети можна знайти людину, яка доставить вам усе, що тільки потрібно. От ми й замовили купу пісних смаколиків, якими й повечеряли. Потім була затишна розмова біля каміна й багато спогадів минулого. З цим чоловіком я згадала, що таке бути собою, а не вимальованою дівчинкою, для оточуючих. З ним так комфортно, що мені більше не хочеться тікати світ за очі й у кучугури обличчям. Навпаки, я б грілася в його міцних обіймах усе життя.

Таке враження, що мені в спадок дістався не тільки бабусин подарунок, а ще і хлопець, якого я, виявляється, по дурному забула. Вони мої два подарунки на Новий рік. Важко в таке повірити, але якби я не приїхала сюди за правдою, то не мала б такого щастя. Ось так. Ризикнула, не побоялася. Витримала кілька сотень кілометрів і я вже щаслива.

Так, саме щаслива. Більше ніяких зайвих слів.

Святий вечір пройшов так швидко, що ми цього, навіть, не помітили. Далі було ще кілька днів романтики. Новий спогадів. Катання на лижах. Валяння в кучугурах і ще багато витівок долі.

Виявляється, я буваю не тільки грубою хабалкою, а ще й ніжною та вразливою. Або ж мені хочеться такою бути із цим чоловіком. Не знаю. Час покаже, чи змінюються люди, коли зустрічають свою справжню пару на землі.

Новий рік. Найзаповітніше святкування всіх дорослих і дітей, адже саме в цей день ви можете загадати бажання. Саме в цей день ви, вірите, у дива. Ви, вірите, у те, що наступний рік почнеться із чистого аркуша, або ж, що він буде набагато кращий за попередній. Саме в цей день із вашого обличчя не сходить посмішка, а настрій завжди веселий та піднесений.

Так і сталося зі мною. Я завжди вірила в різні дива. І моїм дивом було те що…

— Кохана, відкрий двері, бо в мене руки брудні, — кричить мені з кухні Любомир. Ось так. Кілька днів, а я в нього вже кохана, зайчик, котик і ще купа солодощів.

— Біжу, — встаю з дивана і прямую до дверей. Врешті ми нікого не чекали в гості. Навіть не маю уявлення, хто там так наполегливо тризвонить.

Відчиняю двері і просто верещу на все горло.

— Віруня! — кидаюсь в обійми до своєї подруги, яка затискає мене ще сильніше мого. — Як ви тут? — радісно запитую, посміхаючись. Подруга киває за мою спину і я повертаю голову. Бачу, свого красеня, який стоїть спершись об одвірок і посміхається. Який же він… коханий.

— Дякую, — шепчу одними губами, але чоловік розуміє мене. Я зрозуміла, що за ці кілька днів він мене знає набагато більше ніж будь-хто.

Я думала, що із сюрпризами вже все, але, як я помилялася, адже через пів години в наші двері знову подзвонили. Виявляється, це моя мама. Я теж була дуже рада її бачити. Обійняла рідну, а вона встигла прошепотіти мені «Вибач, я завинила». Я відразу зрозуміла за, що вона перепрошує. Розімкнула обійми, поглянула в такі рідні очі, кивнула й посміхнулася. Як я можу ображатися на свою рідну людину?

Поки ми з мамою та Вірою накривали на стіл, наші чоловіки розтоплювали камін і ставили великого стола у вітальні. Під наші я мала на увазі, хлопця Віри й мого. У мами за час мого дорослішання і до сьогодні я не помічала нікого й це розбивало мені серце. Але я знаю і вірю, що все в неї буде добре.

Останні штрихи й готово. Ми вмощуємося кожен на свій стілець. Вмикаємо телевізора й чекаємо бою курантів. Я записую на папері свою найзаповітнішу мрію отримати міцну родину. Спалюю папірець і кидаю попіл у келих.

Куранти б’ють, ми цокаємося келихами і я швидко випиваю все до дна, щоб встигнути до кінця. Адже дуже хочу, щоби бажання здійснилося і, як тільки мій келих торкається стола, бачу картину, від якої не можу втримати сльози.

Любомир встає з місця, дістає з кишені коробочку і стає на одне коліну, беручи мене за руку. Далі його щире зізнання, моє голосне «так!» і багато сліз щастя. Ось і перша мрія збулася, а далі тільки вперед до здійснення ще багатьох.

Ось так. Я отримала гарний подарунок і неперевершене диво у своєму житті. Хочу, щоб такі дива здійснилися в кожного в оселі і всі були дуже щасливі і плакали, лише від щастя. На цьому наше життя не скінчилося і набуло багато різноманітних поворотів долі. Але це вже інша історія.