Розділ 13

— Пробігти не вдасться. Розчавить, — констатував Велеслав, холодним поглядом вимірюючи ритм руху кам’яних велетнів.

Ельф уважно вивчав пастку, помітивши, що статуї стоять не впритул одна до одної. Блакитні очі дворфів-будівельників, здавалося, не просто світилися, а справді випалювали поглядом простір перед собою. Велеслав підійшов до самого краю перил мосту, майже торкаючись плечем холодного каменю.

«Сліпа зона», — майнуло в голові ельфа, коли він збагнув, що під певним кутом очі статуй стають невидимими. — Пересуваємося зигзагом. Головне — не потрапляти в поле зору цих істуканів.

У Моргана та Луни серця на мить завмерли, коли Велеслав спокійно зробив кілька кроків уперед, входячи в зону ураження. Важкий молот над його головою навіть не здригнувся. Повільно, затамувавши подих, група рушила слідом за ним, крок за кроком оминаючи невидимі промені магічного зору статуй.

 З іншого кінця мосту, звідки вони щойно прийшли, долинуло моторошне відлуння. Це був звук, від якого кров холола в жилах — хрипке, переривчасте дихання, що змішувалося зі свистом у дірявих легенях.

— Треба пришвидшитись, — кинув ельф.

Він першим вийшов на тверду землю за межами мосту й озирнувся, очікуючи на інших. Його погляд був прикутий до темряви тунелю, де блакитні вогні світильників вихоплювали з мороку якусь швидку тінь, що наближалась.

— Сюди щось наближається, — додав він

 Звук, схожий на свист батога, змусив мародерів, які ще не встигли оговтатися, різко озирнутися. Довге, пульсуюче сплетіння червоного та чорного коріння, наче живий зашморг, обхопило шию крайнього найманця і з силою смикнуло його назад. Щойно бідолаха опинився в полі зору статуї, важкий молот із глухим гуркотом розчавив його об камінь.

Але потвора не зупинилася. Новий удар кореневого батога перехопив ногу іншого мародера. Той відчайдушно намагався відрубати відросток мечем, але не встиг — стародавній механізм спрацював безжально, даруючи йому таку ж миттєву й жахливу смерть.

— Відходимо далі від пастки, поки він усіх нас туди не затягнув! — вигукнув Морган, вихопивши меч.

Друзі та залишки банди Сирени відступили вглиб зали. Перед мостом виросла висока постать у брудному ганчір'ї, обличчя якої ховалося в глибокому капюшоні. Нападник не пішов через міст — наче велетенська ящірка, він переповз по зовнішній стороні перил, чіпляючись пазурами за камінь і легко оминаючи радіус дії молотів.

— Що це, в біса, таке?! — процідила Сирена, міцно стискаючи руків'я шаблі.

Істота випрямилася. Крізь діри в сірій шкірі та оголені кістки пульсувало червоне коріння, замінюючи м’язи й жили. Потвора дивилася на них червоними очима, сповненими нелюдської люті, а кожне вдих супроводжувався свистом дірявих легень.

— Ельфійське щуреня! — прохрипів він, вказуючи на Велеслава кістлявим пальцем. — Треба було вбити тебе ще сім років тому!

Велеслав завмер. Три роки рабства, свист батога, удари що в’їдались в плоть, старі шрами на спині, які, здавалося, знову почали пекти... Він був упевнений, що покінчив із ним чотири роки тому на тому кораблі до Хорта. Але нелюд повернувся з потойбіччя, ставши Мертвоходом.

— Грок... — тихо, наче найважче прокляття, видихнув Велеслав.

 Морган миттєво схопив Велеслава за плече і відтягнув його вбік. Батіг із хрускотом розітнув повітря й ударив саме туди, де мить тому стояв спантеличений ельф. Не гаючи ні секунди, Морган навідмаш рубанув мечем по червоному корінню. Він очікував бодай крику болю , але Грок навіть не здригнувся. Посічене коріння просто втягнулося в рукав мертвохода, не викликавши в істоти жодної больової реакції.

— Кривотворець стає дедалі винахідливішим, — процідив Оцелот, розсікаючи інший батіг, що вирвався з лахміття потвори. Та все було марно: відростки щоразу ховалися в одязі Грока і миттєво поверталися цілими.

Мертвоход перейшов у наступ. Він не стояв на місці, а кружляв у центрі зали, безупинно б’ючи батогами навколо себе. Смертоносне коло не давало нікому підібратися до нього на відстань удару.

Луна, міцно стиснувши ніж, кинулася в бій, спритно ухиляючись від важких ударів. Велеслав нарешті стенувся, виходячи з оціпеніння. Його ельфійський зафіксував небезпеку: другий батіг уже вигинався для удару в спину Луні, яка намагалася проскочити повз Грока, щоб завдати удару.

Ельф опинився біля дружини миттєво, закривши її собою. Глухий, болісний удар прийшовся прямо по його спині. Велеслав похитнувся, але встояв. Не зважаючи на страшний біль, він відштовхнув Луну в безпечне місце, а з його розчепірених долонь вирвалася потужна блискавка, націлена в груди нежиті.

Мертвоход завчасно помітив розряд. Відштовхнувшись від землі за допомогою батога, він, наче на гігантській пружині, відстрибнув убік, уникаючи електричної дуги. Але Морган уже вирахував траєкторію його стрибка. Він чекав саме там, де Грок мав торкнутися землі.

Щойно ноги мертвохода торкнулися кам’яних плит, Морган різким випадом простромив йому груди. Використавши інерцію ворога, він із силою штовхнув Грока прямо під занесений молот статуї. Вихопивши меч, Морган миттєво відскочив назад.

Велетенський кам’яний молот із нищівним гуркотом опустився на Грока.

 Велеслав, важко дихаючи, спостерігав, як молот вбиває Грока в камінь. Пил ще не встиг осісти, коли Луна, трохи обурено підводячись із підлоги, вигукнула:

— У мене все було під контролем, Велеславе! Я не дитина, щоб мене так...

Вона не договорила. Слова застрягли в горлі, коли дівчина побачила, як ельф повільно опускається на одне коліно. Його одяг на спині перетворився на криваве лахміття, а з глибокої рани, залишеної зазубреним батогом, невпинно текла кров. Луна миттєво опинилася поруч, підтримуючи чоловіка.

— Усе гаразд... — видавив із себе Велеслав, хоча перед очима все пливло від пекучого болю.

Морган швидко підійшов і, підставивши міцне плече, допоміг другові підвестися.

— Рану треба негайно обробити.