Спадок Мерця
ЕПІЛОГ
За тиждень у маленькій палаті госпіталю Рік Міллер, обмотаний бинтами, як мумія, повільно тягнув сік через трубочку. На тумбочці поруч із ним лежала газета із заголовком: «Загадкова пожежа в старому казначействі: ФБР веде розслідування».
Я сидів у кріслі навпроти, підкидаючи в руці нову ліцензію.
— Уокер вижив, — кинув я. — Але його відправили в почесну відставку. Офіційно — «за станом здоров’я».
Рік ледь помітно всміхнувся кутиком губ.
— Принаймні ми залишили їх без іграшок, Максе.
— Так. Але вони побудують нові. Ти ж знаєш.
— Знаю, — кивнув Рік. — Але це вже буде інша історія. А поки... ти приніс мої сигарети?
Я підвівся і підійшов до вікна. Внизу, на вулиці, засвітилися перші неонові вивіски. Сині, червоні, рожеві. Вони знову відбивалися в калюжах, нагадуючи мені, з чого все почалося. Але тепер вони не засліплювали мене. Тепер я знав, що ховається за їхнім блиском.
— Курити шкідливо, Ріку, — сказав я, дістаючи пачку з кишені. — Але, гадаю, сьогодні нам обом можна.
Я запалив сірник, і його маленьке полум’я на мить розігнало тіні в кімнаті. Ми були живі. Ми були вільні. І, чорт забирай, це був найкращий фінал, на який могли розраховувати двоє старих копів.
Відредаговано: 10.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
