Частина третя

По дорозі в магазин Роман замітив вінки які стояли біля паркану, він здивовано спитав людей які йшли повз, "хто помер?" "Фрося, наша продавчиня" сумно відповіли люди.

Він також вирішив провести її в останню путь, пішов до дому щоб перевдягтись, бо був вдягнений у робочий одяг. 

На похороні, Роман взнав що Фрося вже років 10 була хвора на онкологію, а його двоюрідний дідо, ззамолоду лікував людей, от тільки коли вмерла його дружина він на відріз відмовився лікувати. Чому? Невідомо. Фрося мінялась внастрої, можливо через образу, а можливо через цю пухлину.

Вернувшись з похорону, Роман вирішив продати цю книгу, а на виручені гроші, зробити тут дачу, приїздити на відпочинок у вихідні. 

Наступного дня, зібрав речі які брав і поїхав у своє рідне місто. В місті він знайшов історика якому і продав книгу за немалі гроші, навіть зміг продовжити відпустку за свій рахунок.

На виручені гроші, Роман заказав буд матеріали в село і вирушив туди сам. Наступного ранку він прокинувся але... На столі лежа ця ж книга яку він продав, здивуванню не було меж.

Роман не боявся, але в середині тремтів від такого випадку, він зрозумів що книга його не відпустить.

Трохи оговтавшись вирішив розібратися в цій книзі, він помчав у місто в стару бібліотеку, знайшов переклад глаголиці, але не всі знаки перекладалися, а з переведеного, виходив лише дивний набір слів.

Розчарований Роман вийшов з бібліотеки, біля неї сидів старий каліка на саморобному возику і просив милостині.

Романа наче щось підштовхнуло підійти і прочитати цей набір слів перед калікою, в процесі роман почав розуміти навіть слова які в середині бібліотеки не зміг перекласти. Після прочитання він силоміць став підіймати немічного, хоч люди цього й не хотіли але на подив той стояв на ногах, люди одразу вирішили "шахрай", з переляку роман звідти втік.

Він сидів тиждень у своїй квартирі, нікуди не виходив, по тихеньку обдумував та переварював вся цю інформацію, бо дуже всього багато з ним сталося за короткийперіод часу.

Через тиждень міркувань, роман вирішив заробити на книзі, почав лікувати людей за гроші, він купив в магазині ноутбук та все обладнання яке використовують "маги, відьми". Подорозі з магазину він почув як хтось свариться між собою, але озирнувшись нікого не було окрім двох вороняк. Черес кілька секунд він знову почув лайку не відводячи погляд від птахів, Роман зрозумів що може чути тварин, але зробив вигляд що нічого не сталося, думаючи що це пройде, якщо не звертати уваги.

В інтернеті він написав оголошення що лікує людей і став чекати. Люди відразу почали ходити до нього, нова людина не шахрай так як інші, в інших є досвід дурити людей.

Через місяць заробивши грошей на лікуванні людей, він звільнився з роботи. Одного дня Роман пішов до магазину купити собі щось цікаве. Він купив собі новенького телефона, останньої моделі, так як мріяв про нього раніше. Коли Роман вийшов з магазину то гроші які він дав продацю, який ще навіть не встиг покласти до каси, безслідно зникли. 

Відійшвовши від магазину метрів 500 Роман впустив коробку стелефоном яку хотів відкрити, телефон розбився що навіть не було що лагодити.

"Гроші не ті... Не твої вони... Забудь" пролунав голос, з важким зітханням. Озираючись щоб побачити хто це сказав, він помітив лише сойку яка сиділа на кущі, і тихо цвірінькала.

Засмучений через інцидент, пішов до дому але по дорозі йому під ноги кинувся песик, той почав лащитись і виглядав дуже голодним. Роман помітив не подалік вагончик в якому продавались біляші, він взяв два, одного собі, а інший собаці, яку після трапези забрав до себе до дому. 

Вдома він дістав схолодильника пляшку горілки, бо не знав навіщо це йому, і що робити з книгою.

Вже п'яний Роман почав говорити у сторону собаки як до співрозмовника, 

-"Чому? Чому я повинен це все знати? Я того діда навіть в очі не бачив. От скажи дружок, навіщо він це все дав мені? Ні це не просто так тут якийсь підвох!"

-"Звичайно не просто так, ти єдиний із роду Яченків, ну і силу дід не хотів забирати з собою, тепер ти тут" - промовив пес до романа, але тому було вже всеодно, опорожнивши пляжку, так і заснув сидячи на підлозі своєї квартири.

На ранок у Романа дуже боліла голова та нудило, він навіть не помітив собаки яку підібрав, зібравшись силами, аж після обіду почав прибирати, весь цей спектакль який він грав поки лікував людей.

Після прибирання, він ліг на диван і заснув міцним сном. Наступного дня, нарешті помітив пса якого підібрав на вулиці, він не пам'ятав що пес з ним розмовляв.

Роман з холодильника витяг палку ковбаси, та віддав всю собаці.

Він вирішив що їде в село, і буде там жити, а квартиру продасть. Собаку забрав з собою

В селі в хаті зробив капітальний ремон і на подвір'ї кілька споруд для всякого хламу яке в хаті не покладеш.

Він знову виклав в інтернет оголошення що лікує людей але вже грошей не брав за це. 

Йшли роки, хто в селі сташий вже повмирали, а хто ще здоровіший, почали роману допомагати по хозяйсву.

Роман теж старішав, відпустив бороду, з нею він став схожим на знахаря як в книгах чи фімах показують.

Через рік життя в селі, Роман одружився з однією зі своїх клієнток, дівчині просто набридло життя в місті, вона й взнала що є чоловік, який живе в далекому селі, от вирішила поселитись помічницею, а через деякий час вони одружились.

Роман прожив довге життя, майже 100 років, лікував людей до останнього дня, вмер коли слухав проблему клієнта, а пес вмер через два роки знайомства з ним.

В Романа дітей не було, в старості він часто думав, -"моливо це через лікування прокляття? А можливо ще це і на краще, щоб ніхто не повторивмоєї долі!"

Навіть коли він помер, ту книгу не відкривав ніхто, всі боялися, книгу поховали разом з її господарем, де їй і місце.

Дружина померла за 20 років раніше чоловіка, але ніби з сумною усмішкою на лиці, після неї дім ніхто не прибирав, але той вседно залишався чистим на диво людям.