Частина перша

У стару пошту прийшов роман, перед цим йому зателефонували з неї, бо прийшов якийсь лист.

Роман жив у невеликому місті, але дуже красивому, він жив один у двокімнатній квартирі. Як і у всіх звичайних стареньких квартирах, там були:

Невеличка кухня, ванна з туалетом та дві спальні.

Не було у Романа й родичів, в сім'ї він був один, батьки давно померли, тільки брат батька жив невідомо в якому селі, але й той не говорив з ними, бо колись Романів батько посварився з ним.

Роман повернувся з пошти додому, він відкрив листа в якому йшлося про те, що ділянка та будинок в селі Олександра Васильвича Яченко, переходить у спадок до Романа Івановича Яченко. Цей Олександр і є Романів дядько, який колись посварився із його батьком.

Роман не розумів нічого. На роботі він розповів усе своєму колезі, який порадив з'їздити туди, взнати хто це, чи не помилились адресою. 

Роман все ж таки вирішив поїхати в те село, з речами першої необхідності.

Автобус привіз його в невелике стареньке село, яке й селом не назвеш. Роман вийшов з автобуса прямо в калюжу, за спиною двері автобуса захлопнулись, і автобус рушив далі.

Він не знав, де хата та двір, з документів з собою, лише паспорт та лист зі спадком, завірений нотаріусом.

Роздивляючись навколо, він побачив бабусю, яка несла відерце води, він з радістю підбіг до неї допомогти і за одне й розпитати про свій спадок.

Як виявилось, їм було йти в один і той же бік. З розмови Роман дізнався, що той дід, його дядько, жив один, дітей не було, а дружина померла ще в молодості від якоїсь хвороби. Дід до смерті робив все сам, ніхто йому не допомагав, бо вся молодь виїхала в місто, людей з двісті лишилося.

Бабуся охоче показала де той двір з хатою. Дворик був невеличкий, але був свій город, хоч маленький, але свій, будиночок з надвору виглядав маленьким, та всередині охайним.

" Чимось схоже на мою квартиру ", — пронеслось у Романа в голові, коли він увійшов.

На вулиці темніло, Роман дістав речі, застелив ліжко для сну та пішов доїдати обід, який не доїв в дорозі. Як на диво, за місяць в будинку нічого не припало пилом, після дядькової смерті, але Роман на цене звернув увагу.

У ночі він спав як немовля, після довгої поїздки, хоч і в новому місці.

На ранок, прокинувшись, почав прибирати в домі, викидаючі старі речі та зношені меблі, він вирішив, що буде приїздити сюди на вихідні, щоб відпочивати. Можна сказати, на дачу.

До вечора Роман все прибрав в будинку, хотів ще на горище залізти, але сил не було.

Змучений та зголоднілий, пішов в місцеву крамницю, купити собі щось на вечерю.

В магазині робила не стара, але вже похилого віку жінка. Вона розпитувала хто він, де живе, взнавши інформацію дала йому їжу та випхала з магазину, навіть забула про гроші. Роман хотів розрахуватись, але та не відчинила.

Здивований таким нахабством та невідомістю, Роман пішов додому.

Цієї ночі Роман спав важко, прокидаючись від кожного шороху: то миш промчить, то вода з умивальника капає, але під ранок все ж таки заснув...