Баюнець.

Катерина їхала в автобусі, поклавши голову на холодне скло . Всім оточуючим її людям здавалося що вона спить. Але думки , які крутилися в голові , не давали змоги заснути. 

Страх , також не  відпускав , із своїх холодних , сухих рук. Страх народився в дівчині ,в той час коли почалася війна. Перша (здавалося вже і найстарші люди не пам'ятали коли це було) за довгий час війна в Європі. Вона пережила битву за Слов'янськ.

Дівчина дуже добре запам'ятала , тих дивних людей , зі зброєю , які одного дня почали возводити барикади. А потім ( після подавленених українських мітингів) почалися перші постріли. В слід яким пішли бамбування , і штурми міста. 

Дівчина під час бамбування ховалася під ліжком , в гуртожитку де тоді мешкала. Катерина пережила чотири місяці пекла. Ну примаймі до то часу поки місто не звільнили.

Коли Катерина в перше вийшла надвір місто довгий час було пусте. Час від часу на зруйнованих вулицях з'явилися люди. Вони почали виходити із своїх схованок як злякані тварини , де на блокпостах стояли вже українські військові.Саме тоді дівчина вирішила переїхати на захід , чи то центр України. 

Автобус загальмовав , та зупинився. Катерина знову різко прокинулася від сну. Та озирнулася. Автобус стояв на блокпості. Дівчина застібнула куртку та не поспішаючи вийшла на вулицю де військові щось перевіряли у водія. 

Катерина впевнено підійшла до солдата що стояв поряд із автобусом та запитала українською :

-Я перепрошую, а де туалет?

-Там!-коротко відповів солдат вказуючи кудись в сторону від блокпосту. Дівчині це не дуже сподобалось та вибору не мала ,  повільно пішла туди куди вказав солдат. Пройшовши метрів зі сто , дівчина побачила вуличний туалет. 

Зробивши свої справи , вона видохнула та зробивши декілька кроків ,  зупинилася ,почувши досить хрипке "Мяу" вона зупинилася , та обирнулася. Знову хрипко "Мяу-мяу" ,  за рогом туалету сидів великий , дуже великий ,чорний кіт. Очі відблискували , здавалося блакитним світлом. На перший погляд цей кіт був досить великим , як на кота. Скоріше він був схожим за розміром собаку середнього розміру. "Мяу" повторилося , та пролунало досить дивне муркутіння , схоже на шепіт.

Дівчина присіла , та протягнувши руки до кота , не встигнувши і звука пролунати з вуст дівчини ,кіт мяукнув  стрибнув до неї на руки , із парядку тридцяти метрів. Тварина вмастилася , та знову пролунало муркутіння схоже на шепіт. 

-Ну що мені тепер із тобою робити?-реторично запитала дівчина , посміхнувшись запитала Катерина.

Кіт подивився на неї , та здавалося в очах знову засяяло блакитне сяєво. Дівчина розвернулася та пішла в сторону автобуса , із твариною на руках . Водій досі щось вирішував із військовими , і Катерина не помітно пройшла повз та сіла на своє місце. Зняла куртку , накривши нею кота , який звернувся клубком на руках у дівчини , як у себе вдома.

Водій нарешті сів на своє місце , увімкнув двигуна , і автобус рушив у ніч. Фари яскраво освітлювали дорогу. Дівчина поклала голову по зручніше , та закрила очі.

"Катя.." пролунав шепіт знову від кота , але поглянувши на нього , здавалося що кіт міцно спить.

Катерина знову заплющила очі , та знову пролунав шепіт : "Катя , ты любишь сказки?"  

Дівчина різко подивилася на кота , який вже і не намагався прикидатися що спить , дивився на дівчину очима що сяяли блакитним кольором.

-Що.. я не розумію...

"Я знаю что ты меня слышишь.. да это я говорю , и да я кот!"  

Кіт облизнувшись  і пролунало досить голосно "Мяу". Дівчина злякано втиснулася в крісло , та кіт випустив гострі кігті їй в ногу , які були дуже тверді та холодні як метал , та знову прошепотів :

"Я бы на твоём месте не делал резких движений. У меня когти из метала. Если ты сделаешь что то что мне не понравится... Ты умрёшь , мягко говоря. А я начну рассказывать сказки кому то ещё... Кому то рядом..."

-Що ти хочеш? -тихо , та дуже злякано запитала дівчина.

"Я? Сказку рассказать... И если не уснёшь , то возможно я тебя не съем. А ты думала я замуж тебя возьму?" 

Промовив це кіт зачав мурликати , та як здалося дівчині посміхнувся.

-Це якась маячня. Ти мені ввижаєшся... Тебе не існує . - промовила вона , та досить відчутно заколихала головою.

"Ти так думаешь? Ну тогда смотри!"

Прошепотів кіт,  поднявся на лапах , потягнувся. Та застребав із сидіння на сидіння  в напрямку до водія. Раптом по всьому салоні автобуса залунала якась дивна сумна мелодія.

Катерина обернувся , та побачила що всі люди на вколо спали. А кіт дострибав до водія , який раптом на повному ходу опустив руки , м'язи розслабилися , чоловік відкинувся на своє крісло.

Автобус почав навертати малюнки то в право то в ліво, і в решті решт досить сильно врізався у відбійник.

Катерина підкинуло , та вона втрималася на місці. Автобус затремтів та заглох. Кіт тим часом розвернувся та застрибав в напрямку до дівчини. Стрибнув поряд на вільне місце , та своїм шепітлм промовив :

"У меня к тебе предложение. Молчи Катя, и слушай внимательно. Я рассказываю тебе сказки  до утра , а ты слушаешь. И если не заснешь то я отпущу тебя , и всех кто здесь находится. А если ты уснёшь..."

Кіт облизнувшись , і замурчав, здавалося що кіт був дуже собою задаволений.

"...я съем тебя конфетка. Випью всю твою кровь. И всех кто рядом в этой машине. Согласна?"

-Тебе немає.. ти галюцинації , марення... -все що змогла вимовити дівчина.

"Галюцинация? А галюцинация  так может?"

Із цими словами , кіт розвернувся та пригнув на чоловіка що спав на сидінні на впроти. Створення підняло лапу , оголивши кігті , які ближчали в світлі фар , що залишилися горіти , та вдарив лапою чоловіка по шиї. Бризнула кров на все на вкруги , фонтаном. Чоловік затремтів , та швидко затих ,і  помер.

У Катерини очі розкрилися від подиву і страху. А кіт , брудний від крові стрибнув поряд із дівчиною та запитав знову пошибки :

"Ну что теперь ты веришь?"