Епілог

Часи змінюються. Те, що колись здавалося неможливим, стало реальністю. Кінець однієї історії завжди стає початком для іншої. І це не зміниться навіть коли з небес летітиме каміння. Усі планети у Всесвіті рухаються за певним порядком. Так само і наше життя. Події в ньому підпорядковуються певному задуму, котрий народжує порядок з хаосу.

Багато нового ми зуміли втілити завдяки шаленим ідеям винахідників – творців, котрі ділилися ними з тими, хто поряд. І те, що здавалося колись неймовірним, перетворилося на буденні речі: телефони, комп’ютери, флеш - накопичувачі, електронну пошту і соціальні мережі, часом значно полегшуючи суспільну комунікацію.

Але за технічним прогресом ми згубили дещо вкрай цінне і важливе для кожного з нас — тепло людських стосунків. Маємо ще трохи часу, щоб це виправити. Разом із ним забуто і чимало древніх умінь, котрі були доступні ще нашим дідусям і бабусям.

Країна щосекунди наближається до нової ери. Люди приходять і йдуть. Вони цілком виконали свою місію на цій землі. Але чи належите до них ви?

Хоча б на мить замисліться яку країну ми залишимо своїм дітям. Чи побачать вони те саме сонце, яке щодня дарує нам нову надію? В глибині свого серця відшукайте оту прадавню силу, яка допомагає іти вперед.

Усі ми лише сьогодні дісталися до істинного значення скарбу, який дістали у спадок. І врешті зрозуміли, що кожен з нас лишається козаком навіть через багато – багато століть. Не дарма в сьогоденні знову стали актуальними вічні козацькі пісні, приказки і перекази про той період українського становлення.

З кожним днем люди підходять до розуміння власної суті через єднання з тим, що закладено у їхній крові. Завдяки цьому трапляються випадки надзвичайної моральної стійкості перед своїми ворогами, що не мають ні жалю, ні співчуття.

 Що ви знаєте про козацтво? На думку приходять звитяги чи ганебні програші? Усе залежить від того, з якого боку ви на це дивитеся. Але як би не хотілося вовкам в овечій шкурі, що завжди прикидалися найбільшими захисниками знедолених, знищити людську пам’ять про тих, хто заклав підвалини сучасності і разом з кров’ю передав нащадкам частину своєї волелюбності, не вдасться ніколи.

Сила духу, віра в правду, готовність віддати життя за свої ідеали і вміння бачити світло посеред темряви — це і є сучасне характерництво.

Ніхто не знає чим скінчиться буття світу. Але якщо ми ще живемо на цій землі у нас залишається шанс вчинити правильно і збудувати простір, наповнений любов’ю та вірою. Доки спогади залишатимуться з нами доти не втратимо себе.

Стрімка ріка життя невпинно біжить вперед. Щодня ми зустрічаємося з мільйонами людей, надій, перемог і поразок. І йдемо далі.

Давно немає вже славного отамана. Лишилися історичні згадки, пісні, легенди, фільми й книги. Ляна зникла так само легко, як і з’явилась, просто розчинившись у просторі.

А ми живемо як виходить і часом зовсім не переймаємося тим, якого ми роду. Доки не припече.

Не дозволяйте іншим нав’язувати вам комплекс меншовартості. Цінуйте себе такими, якими вас створили. І завжди приймайте свою долю, як і належить справжнім характерникам — з честю і гордістю.

Плекайте в собі тендітні паростки пам’яті про минуле, без якого не було б теперішнього. Розповідайте правду дітям, коли вони запитають у вас чому все так сьогодні.

І пам’ятайте, що як би не було складно нам обов’язково вдасться знайти свій шлях.

Кінець.