Серед легенд і переказів, що дійшли до нашого часу в книжках та фільмах збереглася одна, котра пов’язана з життям славетного отамана. Люди, котрі поважали січовиків, часто ідеалізували своїх захисників, вигадуючи історії про їхні карколомні пригоди.
Однією з таких була і легенда про отримання назви річкою, котра текла поряд з Чортомлицькою Січчю. Може ніхто не надавав би цьому значення як реальній події, якби це не було пов’язано з кошовим Сірком.
Сталося то коли між світами існували двері, які постійно переміщували від виміру до виміру різноманітні сили. Якось до мирного життя пробрався нечистий. Він усіляко знущався над людьми, оскверняючи води ріки. Дізнався про цю біду отаман, що був вірним заступником православного люду. Тож зібрався козак покінчити з темними силами.
Кілька днів чекав біля річки цього служку темряви, а той все не показувався на очі.
Коли спека стала нестерпною антихрист вигулькнув з – під землі і намірився освіжитися. Купався довго, не помічаючи нічого навкруги. Цим і скористався характерник. Наблизився чоловік до берега майже впритул і вистрілив із зарядженого срібними кулями пістоля. Його супротивник лише мликнув догори ногами, зникаючи із земної орбіти. Так і отримала свою назву ріка Чортомлик, що поряд із Січчю Чортомлицькою.
Передавалася ця історія з уст в уста. І зростала слава козацька поміж людьми. Коли вже не боявся протистояти дияволу прадід, то Ляна тим паче не мала права дозволити депресіям і розчаруванням, що навіювали зневіру у власних силах, знищити себе.
Боротьба тривала і мала скінчитися перемогою світла. Задля цього поляниця і прийшла в наш світ. Відмовлятися від своєї долі жінка не збиралася.