Розділ 31

На душі отамана було неспокійно. Попереду майоріла перспектива опинитися у вічній кабалі, що перетворить вільних козаків на рабів, котрі не мають ні своєї думки, ні своєї долі, ні своєї мови, ні своєї землі.

Побачене у найвіддаленішому майбутньому вжахнуло кошового. Невже волелюбні сини Великого Лугу так просто дадуть себе поневолити? Відповіді не знаходилось. Від болю здавалося, що серце розлетиться на друзки, як розлітаються скалки битого скла.

Гетьман не збирався відступатися від свого рішення. Маючи настільки непевних союзників, які щосекунди могли тебе зрадити, доводилося шукати протекторату у сильних світу цього чи, принаймні, тих, себе такими проголосив. Хоча й існувала небезпека власними руками стиснути горло Батьківщини.

Підданство для Сірка означало відмову від усього, що становило його основу.

Зібрання старшин минуло з суперечками. І хоч більшість прихильних козаків пристала на пропозицію Хмельницького піти під державницьку руку московського государя, що обіцяв захист і збереження вольностей, галдовник добре знав ціну усім цим словам. Саме тому так до кінця життя і не пробачив Хмелю цієї страшної помилки.

Полишивши з побратимами Переяслав Сірко вирушив до Низового Війська. Боротьба з татарами, що плюндрували цей благословенний край, залишалася його головною турботою. Тут, серед звичайних січовиків, які так само не поділяли переконань гетьмана, чоловік почувався своїм. Нарешті нікому не потрібно було нічого тлумачити чи доводити свою відданість. Тут цінували за справи і саме це допомагало Івану одразу зрозуміти чим його приваблюють такі прості і вільні люди.

За великий військовий досвід поважали козаки вояка. І коли настав час обирати кошового, не вагаючись жодної секунди, товариство одноголосно проголосувало за кандидатуру Сірка.

Відмовляючись тричі, більше для годиться, прийняв отаман цю нелегку ношу. Тепер він відповідав не лише за себе та свою сім’ю, а й за увесь Кіш.

Мудрий чоловік, який багато пережив на своєму віку, мав стати заступником і ватажком для тих, хто понад усе цінує рідну землю і її свободу.

Сталося це на Чортомлицькій Січі. Місце отримало свою назву від однієї легенди про того, кого бусурмани прозвали Урус – шайтаном. Її і дізналася зі старої книги Ляна.