Глава 49

Адмірал Юстас, командувач сил флоту, віддав наказ відкрити вогонь без особливого запалу. У глибині душі він і досі сподівався захопити корабель неушкодженим — з’ясувати, хто стоїть за цією зухвалою машиною, хто наважився так гратися з флотом.

Але Сигізмунд був непохитний.

«Привид» підлягав знищенню.

Коли ціль легко вислизнула від першого залпу, Юстас на мить завмер. У його погляді майнуло не роздратування — захоплення. Маневр був чистим, майже витонченим. Надто чистим для випадковості.

І в голові адмірала картина подій почала складатися в єдине ціле. І фінал цієї картини йому категорично не подобався.

— Він знав, що ми підемо за ним, — повільно промовив Юстас, стоячи на містку флагмана «Пустка-3». — Він не мисливець…

Він зробив паузу, ніби перевіряючи власну думку на міцність.

— Він — приманка.

— Перепрошую? — перепитав перший помічник, не відразу вловивши сенс.

— Проскануйте сектор. Тут є ще хтось?

Кілька напружених секунд — і відповідь:

— Тільки ми й «Привид», — доповів лейтенант.

Юстас стиснув щелепи.

— Він відвів нас від планети, — сказав адмірал уже жорсткіше. — Негайно. Чотири кораблі, найближчі до планети, — на розворот. Для решти ціль незмінна. «Привид».

— Є!

Та виконати задумане не встигли. Ледь кораблі почали перебудовуватися, як «Привид» різко змінив курс і перейшов в атаку.

— Ракети! — вигукнув помічник. — П’ять… ні, дев’ять цілей!

Пуски йшли один за одним. Ракети «Привида» били точно, без метушні й зайвих рухів. Три кораблі, що опинилися ближче за інших, прийняли удар майже одночасно. Спалахи на кораблях флоту з’являлися один за одним, екрани залило аварійними сигналами.

Підлога під ногами Юстаса здригнулася — один із вибухів стався надто близько до командного містка. Сирена завила, перекриваючи голоси. Монітори спалахнули багрянцем: пошкодження, розгерметизація, втрати.

Юстас повільно стиснув кулаки.

Усе.

Шляху назад більше не було.

— На зближення! — гаркнув він. — Усі сили — в бій!

І вже тихіше, майже нечутно додав, ніби звертаючись не до екіпажу, а до цілі, що вислизала: 

— Не втечеш.