Глава 44

— Передача з планети, — повідомила Еллара, не відриваючи погляду від навігаційного екрана. — Код командора Тірса.

Алан лише на секунду перевів погляд із тактичного дисплея.

— Що в повідомленні?

— Корабель «Юкорт-2» — союзник.

Короткий видих вирвався сам собою. Алан криво всміхнувся — без радості, радше з утомленою іронією.

— Краще пізно, ніж ніколи. Але розраховуємо лише на себе.

Часу на обговорення не було. Флот противника вже перебудовувався, реагуючи на раптову появу «Привида» у них у тилу. На тактичному екрані маркери зміщувалися, лінії траєкторій перепліталися, формуючи нову, значно небезпечнішу конфігурацію.

Алан швидко виділив найближчий корабель. Крейсер. Добре броньований. Небезпечний — якщо дати йому час.

— Віро, працюємо по цьому, — скомандував він, активувавши прямий зв’язок з гарматною палубою. Він позначив уразливі зони й одразу переслав пакет даних. — Реакторний відсік і носові рубки. Максимально швидко.

— Прийнято, — без вагань пролунало в динаміках.

— Дано, контроль дистанції. Елларо, тримай нас у тіні його мертвої зони.

«Привид» ковзнув убік, змінюючи вектор руху. Маневр був різким, на межі допустимих перевантажень. Палуба під ногами відгукнулася дрібною, сверблячою вібрацією — десь у глибині перебірки стогнали, опираючись вектору інерції.

— Вогонь! — скомандував Алан.

Ракети пішли майже одночасно, за ними — щільний залп плазми. Космос знову спалахнув, але цього разу противник був готовий. Системи протиракетної оборони спрацювали бездоганно. Одна за одною позначки ракет зникали з екрана.

— Перехоплюють… — видихнула Дана.

— Бачу, — коротко відповів Алан.

Останній заряд згас, не досягнувши цілі.

І майже одразу надійшла відповідь.

Дані ж з пам’яті Алана підвели в найбільш невідповідний момент: у цієї модифікації крейсера мертва зона виявилася трохи правіше, ніж на стандартних схемах. «Привид» схибив лише на кілька метрів і підставився під прямий удар.

Алан не встиг навіть віддати команду.

Три удари припали майже одночасно. Корпус судна здригнувся, наче по ньому вдарили гігантським молотом. Місток хитнуло, світло на мить блимнуло. Тривожні сигнали спалахнули на всіх екранах.

— Маневр ухилення на правий борт! — гаркнув Алан. — Ідемо на зближення!

— Прийнято! — Еллара вже вводила команди, пальці миготіли по панелі.

«Привид» рвонув уперед, скорочуючи дистанцію. Це було ризиковано, майже зухвало — але саме цього противник не очікував. Замість спроби відірватися Алан ішов просто в пащу.

Дана важко дихала. Піт стікав по скронях, пальці тремтіли, та вона продовжувала працювати — перекидала дані, підтверджувала команди, відстежувала траєкторії. Кожен її вдих давався зусиллям, але жодна операція не була зірвана.

— Тримайся, — кинув Алан, не дивлячись на неї.

Вона лише коротко кивнула.

«Привид» вирвався з-під вогню, небезпечно зблизившись із ворожим кораблем.

— Вогонь, — спокійно сказав Алан.

Цього разу удар був точним і безжальним. Три ракети вгризлися в корпус, розворотивши обшивку до самого силового каркаса. Спалахи розірвали його нутрощі, і навіть із містка було видно, як по броні побігли тріщини, як із пробоїн вирвалися потоки газу й уламків.

Корабель сіпнувся, але не розсипався. Він іще тримався.

— У них серйозні пошкодження, — швидко доповіла Дана. — Але корабель усе ще на ходу.

Алан кивнув.

— Елларо, розгін. Готуй стрибок.

— Є.

Противник намагався розвернутися, навести вцілілі гармати на ціль. Ще кілька секунд — і «Привид» опинився б під щільним вогнем.

— Ми готові до пульсації, — доповіла Еллара.

— Останній стрибок, — неголосно нагадав Фелікс, дивлячись на пульт із напруженням, якого він навіть не намагався приховати. — Сподіваюся, вийде…

Алан глянув на нього лише на мить.

— Стрибок.

Еллара активувала механізм. Простір довкола витягнувся, спотворився. Усе сталося швидко, майже на інстинктах.

Місток захлиснуло різким лазуровим сяйвом. Реальність на мить стоншилася — і потому «Привид» провалився в останню на сьогодні пульсацію.