Глава 42

Гард зручно розвалився на троні, дозволивши собі позу, радше притаманну завсіднику таверни, ніж наближеному правителя Імперії. Він ліниво сперся ліктем на підлокітник і уважно спостерігав, як Кайлар Весперіан III метався залою з одного кутка в інший. Кроки імператора глухо відлунювали під склепіннями тронної зали, відбиваючись від холодних кам’яних стін і посилюючи відчуття тривоги. 

— Ти впевнений, що вони сюди не прорвуться? — уже восьмий раз запитав Кайлар, різко обертаючись до свого підлеглого. У його голосі дедалі менше залишалося владної впевненості й дедалі більше — погано прихованого страху. 

Гард поковирявся пальцем у зубах, ніби запитання йому відверто набридло, і неохоче відповів: 

— Заспокойся. Солдатів я стягнув у місто, на орбіті зібрано доволі вражаючу ескадру. Вона битиметься за тебе. А в них — один корабель. Тож я впевнений, усе буде чудово. 

Говорив він спокійно, майже ліниво, наче обговорював не долю Імперії, а результат карткової партії. Про себе ж додав: 

«На чотири дні, щоб їх затримати, цього точно вистачить. А далі це вже не матиме жодного значення». 

Кайлар зупинився, стиснув кулаки й на мить заплющив очі. 

— Ти з’ясував, чи справді в них є спадкоємець? — спитав він уже тихіше, ніби боявся почути відповідь.

 — Навіть якщо це так, — знизав плечима Гард, — яке це тепер має значення? Його або знищать разом із кораблем, або прикінчать тут. Не хвилюйся так, правителю. Твоїй владі нічого не загрожує. 

«До пори до часу», — знову подумки додав він, не дозволивши жодній тіні цієї думки з’явитися на обличчі. 

Кайлар різко обернувся. 

— Мені доповіли, що «Привид» має доволі серйозне озброєння. Це не дослідницьке судно, а бойовий корабель. Кажуть, він навіть вивів з ладу один із наших кораблів. 

Імператор примружився. 

— Ти ж казав, що весь командний склад було знищено. То хто ж тоді командує цим кораблем?

 Гард ледь поморщився. 

Це запитання дратувало його не менше, ніж насторожувало. Він надто добре знав, якою ціною намагався знайти відповідь. Двох із трьох своїх агентів він закатував до смерті, намагаючись з’ясувати, де було допущено помилку і хто з командного складу «Привида» міг вижити. Та більше, ніж знав раніше, він так і не дізнався. Живим із упроваджених агентів залишився лише Тінь — і тепер він рвався довести свою відданість у майбутніх битвах. 

— У мене немає відповіді на це запитання, — нарешті промовив Гард. — Наразі — немає… Але я це з’ясую. 

У цей момент двері розчахнулися, вдарившись об стіну, і до зали буквально влетів Сорос Мерс. Його обличчя було блідим, він важко дихав, а руки помітно тремтіли. 

— Що там у тебе? — запитав Гард, підіймаючись з імператорського трону й випрямляючись. 

— «Привид», — видихнув Сорос Мерс. — Він вийшов із гіперпростору поруч з Ехорією та атакував кораблі Імперії! 

— І?.. — ніби не вірячи почутому, перепитав Кайлар. 

Сорос ковтнув. 

— Зараз триває бій!