Глава 38

Сигізмунд Жорг стояв у кабінеті командувача зоряного флоту, слухав доповідь якогось лейтенанта й намагався звикнути до думки про удачу, що звалилилася на нього. Кабінет і досі здавався чужим — надто просторий, надто тихий. Тут пахло холодним металом, стерильною чистотою й владою, якою він смакував із майже фізичною насолодою. Він не просто не чинив опору цьому новому відчуттю — він жадібно вбирав його, усвідомлюючи, що нарешті опинився на своєму місці.

Продати душу дияволу виявилося вигідним рішенням. Гроші, вплив, пошана — усе це раптово обрушилося на людину, яка ще зовсім недавно обіймала скромну посаду у відділі дальньої розвідки й уміла залишатися в тіні. Від нього вимагалося небагато — сприяти завершенню якоїсь секретної програми. Він погодився без вагань. Удень. А вже надвечір почали відбуватися речі, які раніше здавалися неможливими.

Підвищення. Потім ще одне. Різке переведення до штабу командування Зоряного флоту. Підписи, допуски, нові імена в списках контактів. І ось тепер Сигізмунд Жорг — людина, яку ніхто серйозно не розглядав для високих посад, — став командувачем. Його покровителі вирішили, що він підійде. І вже третій день він обіймав посаду, вага якої відчувалася з кожним подихом.

— Командувачу, ви мене чуєте? — обережно уточнив лейтенант, помітивши, що погляд начальника ковзає повз нього.

Сигізмунд роздратовано кліпнув і повернувся до реальності.

— Чую, — огризнувся він. — Давай ще раз. Інформації стільки, що чорт ногу зломить.

Лейтенант здивовано підняв брову, але заперечувати не став.

— За вашим наказом ми спрямували за Віктором Нордом три кораблі. Коли вони досягли Уламка, з’ясувалося, що підозрюваний віддаляється від об’єкта 2-50/17.

— Чого? — насупився Сигізмунд, відчуваючи, як неприємно стискаються скроні.

— Станції спостереження за Уламком, — пояснив лейтенант. — Корабель здійснив гіперстрибок. Ми зафіксували точку виходу й передали нові дані мисливцям. Вони вирушили слідом за ним. А в район об’єкта 2-50/17 було відправлено «Безстрашний», щоб з’ясувати, що саме цікавило Віктора Норда та командора Тірса в тому…

— Командор — це я, — різко перебив Сигізмунд.

Лейтенант миттєво випростався.

— Перепрошую, колишнього командора.

— Так уже краще. Далі.

— «Безстрашний», прибувши на місце, зафіксував бойовий модуль, що піднявся з Уламка. Капітан ухвалив рішення затримати його. Корабель зоряного флоту пішов на перехоплення і… — лейтенант запнувся, добираючи слова.

Сигізмунд повільно повернувся до нього.

— І що? — тихо запитав він. — Не тягни.

— Перехопити цей модуль не вдалося.

— Як це — не вдалося? — перепитав Сигізмунд, і в його голосі промайнула насмішка. — Він що, у космосі випарувався?

— Ні, — твердо відповів лейтенант. — Втрутився «Привид».

Сигізмунд на мить завмер.

— Що?

— Повторюю: втрутився «Привид». Він вийшов із гіперстрибка безпосередньо поруч із «Безстрашним» і першим же ударом вивів з ладу двигуни нашого корабля, а потім — гармати правого борту, того, що був звернений до модуля.

— Нісенітниця, — прошипів Сигізмунд, відчуваючи, як холод пробігає спиною. — Мені дві години тому доповідали, що в «Привид» упроваджено програму блокування. Він мав залишитися без енергопостачання одразу після стрибка.

— Я передаю факти, командувачу. І вони такі: після появи в системі у «Привида» не виникло жодних проблем. Фактом є те, що жодних проблем з енергопостачанням у них немає, та стріляють вони… ідеально. Дев’ять залпів — і «Безстрашний» знерухомлений. Повністю. Вони могли його знищити, але не стали. Забрали модуль і пішли в гіперстрибок. Напрямок визначити не вдалося.

Сигізмунд стиснув зуби.

— Як ви могли їх упустити?! — зло процідив він.

Лейтенант промовчав. Відповіді не було — і обидва це розуміли.

— Геть, — холодно сказав Сигізмунд. — І знайдіть цей клятий корабель. Його потрібно перехопити. Ідіть.

Лейтенант мовчки розвернувся й вийшов. Уже за дверима він крізь зуби процідив:

— От же ж сука… Хоч би поцікавився, що з екіпажем «Безстрашного».

Похитавши головою, він попрямував у бік штабу.

Залишившись наодинці, Сигізмунд важко опустився в крісло, вдарив кулаком по столу й активував канал зв’язку з покровителем. На екрані спалахнуло обличчя Гарда.

— Доповідай, — коротко кинув той.

— Захопити ні Норда, ні Тірса не вдалося, — сказав Сигізмунд, намагаючись говорити рівно. — Я вважаю, що вони зараз на «Привиді». Корабель з’явився в системі, забрав модуль, що стартував з Уламка, й пішов у невідомому напрямку.

Гард на кілька секунд замислився. Сигізмунд мовчав, машинально крутячи в пальцях указку й прислухаючись до власного дихання.

— Стягуй до планети всі вільні кораблі, — нарешті сказав Гард. — Якщо Тірс і Норд справді на «Привиді», значить, вони скоро почнуть діяти. Вони атакуватимуть Палац Дзвінких Струмків і намагатимуться захопити владу.

— Але ж це лише один корабель, — обережно спробував заперечити Сигізмунд.

— Роби, як сказано. Цей корабель не повинен наблизитися до планети. Щойно з’явиться — знищити, — відрубав Гард і вимкнув зв’язок, не чекаючи відповіді.

Сигізмунд повільно провів долонею по спітнілому обличчю, дочекався, поки тремтіння в пальцях ущухне, й підвівся. Часу на сумніви не залишалося. Він розвернувся до терміналів і почав віддавати розпорядження.