ЕПІЛОГ

Рік по тому…

Я стояла в ніжно-голубому платті, тримаючи келих шампанського в руці. Навкруги було повно танцюючих пар, які закружляли у вихорі вальсу. У повітрі панувала атмосфера щастя та любові, і здавалось, що кожен момент був наповнений радістю.

Та особливо виділялись молодята. Мел та Ванесса виглядали так, ніби світ навколо існував лише для них двох. Їхні очі світилися щирою любов'ю, вони тримались за руки, наче боялись відпустити одне одного навіть на мить. Їхні посмішки випромінювали таку радість, що важко було не посміхатися у відповідь. Вони танцювали, загубившись у своєму маленькому світі, і їхня любов була настільки очевидною, що кожен, хто дивився на них, міг відчути тепло їхніх почуттів.

Вечір був наповнений світлом та музикою, яка лунала на фоні щасливого сміху гостей. Свічки мерехтіли на столах, створюючи затишну і водночас урочисту атмосферу. Повітря було просякнуте ароматом квітів, що прикрашали зал, і кожна деталь цієї вечірки підкреслювала красу та важливість цього особливого дня.

Мел був у класичному чорному костюмі, який підкреслював його струнку фігуру. Ванесса у своїй розкішній весільній сукні виглядала як справжня принцеса. Її плаття було оздоблене витонченою вишивкою та переливалося на світлі. Вона світилася від щастя, а її очі блищали сльозами радості.

Гості не могли відірвати погляду від молодят. Вони піднімали келихи, бажаючи парі довгих років щасливого спільного життя, і кожен тост був наповнений щирими побажаннями та теплими словами. Атмосфера була просякнута любов'ю, і всі відчували, що цей день став справжнім святом для всіх присутніх.

Я була за них щаслива. Це було справжнє свято кохання, і я раділа, що маю можливість бути частиною цього особливого дня.

– А якою була б твоя відповідь, якби я зробив тобі пропозицію? – знайомі руки обійняли мене за талію та притягнули ближче.

– Це ваша офіційна пропозиція, ректор Рейк? – посміхнулась я, повертаючись до чоловіка.

– Звісно, що ні, – посміхнувся Ейнар у відповідь. – Просто дізнаюсь перспективи.

– Ти ж знаєш, що я повинна спершу завершити навчання, – нагадала йому я. – Не хочу, щоб казали, що я сплю з ректором заради диплому.

– Щось ти про це не думала, коли ми на ректорському столі…

– Тшш, – я швидко затулила йому рота, щоб ніхто не почув. – Перестань, ти ж розумієш про що я.

– Розумію, сонце, – Ейнар швидко поцілував мене в губи. – Але чекати ще два роки, це занадто довго.

– Не забувай, що ми ще маємо розробити стратегію навчання для темних, – нагадала йому завдання, яке придумав нам король.

– Я пам’ятаю, – зараз для королівства були часи перемін. – Але якщо я ще раз побачу, як з тобою фліртує хтось з адептів, я на очах у всіх закину тебе на плече та потягну в свою печеру.

– Хто ж знав, що Ейнар Рейк такий ревнивий, – розсміялась я.

Після довгих років боротьби та ворожнечі, темних магів визнали офіційно. Їх більше не переслідували, але водночас на них було покладено нові обов’язки. Згідно з указом короля, усі темні маги зобов'язані були поступати в магічні академії для контролю та навчання. Вони повинні були навчитися використовувати свої сили на благо суспільства, під наглядом досвідчених наставників.

І, оскільки ректором найбільшої та найпрестижнішої магічної академії став Ейнар, це завдання впало на наші плечі. Він розумів важливість інтеграції темних магів у суспільство, і його метою було створити середовище, де всі могли б навчатися та розвиватися, незважаючи на походження чи вид магії.

Академія змінилась. Ми впровадили нові курси та програми, спрямовані на те, щоб допомогти темним магам опанувати свої сили та навчитися їх контролювати. Були створені спеціальні відділення для вивчення темної магії під пильним наглядом досвідчених професорів. Це було важливим кроком до об’єднання різних видів магії і побудови справедливого та рівноправного суспільства.

Ми з Ейнаром працювали невтомно.  Ми стикалися з труднощами, але кожен день приносив нові відкриття та успіхи. Студенти поступово почали звикати до нових умов і навіть знаходили спільну мову з темними магами.

Це був час великих змін і випробувань, але водночас це був час надії. Ми бачили, як наші зусилля приносять результати, як стіни недовіри руйнуються, а на їхньому місці з’являються нові, міцні зв’язки. Академія стала місцем, де кожен мав шанс навчатися і розвиватися, де різноманітність сприймалася як сила, а не як загроза.

Під керівництвом Ейнара ми створили середовище, де всі маги, незалежно від своїх здібностей, могли знайти своє місце і внести свій вклад у розвиток королівства. Це був початок нової ери, і хоча попереду було ще багато роботи, ми вірили, що разом зможемо побудувати краще майбутнє для всіх.

Ще два роки по тому…

Еллуїза Свон

Весілля Аріанни Реддік та Ейнара Рейка або, як виявилось Келлана Роддеріка, було одним із найпрекрасніших і найзворушливіших подій, які я коли-небудь бачила. Як подруга Аріанни, я відчувала особливий трепет, спостерігаючи за тим, як вони обмінюються клятвами. Все відбувалося в прекрасному замку, де кожен куточок був наповнений магією і романтикою.

Церемонія відбулася у великій залі замку, прикрашеній ніжними квітковими гірляндами і мерехтливими вогнями. Величезні вікна пропускали м'яке світло ранкового сонця, створюючи атмосферу чарівної казки. Гості почали збиратися, кожен у своєму найкращому вбранні, наповнюючи зал тихим гомоном і посмішками.

Коли двері відчинилися, всі обернулися і побачили Аріанну. Вона йшла по проходу, і я не могла відвести очей від її краси. Її весільна сукня була немов виткана з мрій: ніжний шовк, мереживо і перлини прикрашали її, а довга фата, прикрашена крихітними діамантами, спадала за нею, мерехтячи в світлі. Аріанна виглядала, як справжня королева, а її обличчя сяяло від щастя.