РОЗДІЛ 7

Пройшло два місяці навчання, і я настільки втягнулась у студентське життя, що вже не уявляла себе за межами академії. Мої дні пройнялися навчальними та позакласними заходами, а вечори витрачались на спілкування з друзями та переписку листами зі Сільвою, в яких я розповідала про своє навчання та нових знайомих.

Адепта Лока залишили в академії, але заборонили варити зілля без нагляду викладачів. Чи послухав декан моїх порад, чи ректор не дозволила йому вигнати хлопця - невідомо. Проте я щаслива, що ця історія мала хороше закінчення.

Ще протягом тижня ми всі сміялися, нагадуючи один одному про роги та крила.

- Отже, адепти, піднесіть руки ті, хто любить гриби. - промовив професор Торм починаючи заняття.

Більша частина аудиторії піднесли руки, тим самим підтверджуючи свої вподобання. На це професор лиш посміхнувся та сказав:

- Я не здивований, що всі дівчата в аудиторії підняли руки. Гадаю, найбільше вам подобається гриб Веселка. – адепти в аудиторі переглянулися, не розуміючи жарту професора. Тоді чоловік вирішив пояснити.

- А я думав, серед вас більше освічених людей. Відкриєте сторінку 167 підручника і зрозумієте, що це за гриб. - він це сказав таким тоном, ніби ми не мали права  не зрозуміти такий смішний жарт.

Я взяла приклад з адептів і також відкрила цю сторінку. Цей гриб... як його там? Дуже подібний на... хмм, як це делікатніше пояснити. На... чоловічий статевий орган.

Серед чоловічої частини адептів проскочили смішки, жіноча ж частина сиділа з червоними щоками та ховала обличчя в долонях.

Не передати словами, як мене обурила поведінка професора. Невже він має право робити такі натяки? Хто йому взагалі дозволив так жартувати.

– За вашою логікою, професоре, - слова прозвучали швидше, ніж я встигла їх обдумати. - ви не любите волоський горіх.

– Чому це? - професор, який щось відзначав у себе в зошиті, відірвався від нього та уважно глянув на мене.

– Тому, що він подібний на мозок, - сказала я впевнено та пошепки добавила. - якого у вас, нажаль, немає.

Як на зло, в аудиторії була повна тиша, тому всі мої слова були чітко почуті.

– Якого чорта ви собі дозволяєте, адептка Ренніс?! - розлючено прошипів чоловік. - Негайно в кабінет декана, будете йому пояснювати свою поведінку!

Я швидко зібрала речі, із посмішкою переможця глянула на професора та покинула кабінет. Мені не було соромно за мої слова, але все ж таки надіюсь, що вони не стануть моїми останніми в цих стінах.

– Професор Рейк, - звернулась я до декана, не знаючи, як йому пояснити цю ситуацію.

– Чомусь, я не здивований вас бачити. – без емоцій пролунав голос професора з-за столу. - Чому ви так любити шукати пригоди на свою...хм?

– Я не шукаю пригод на свою...хм - повторила слова чоловіка.

– А як тоді описати це? - роздратовано запитав професор, демонструючи запис з кристала.

Над камінцем, який професор поставив перед собою, утворилась ніби проекція. В ній чітко видно аудиторію та професора Торма, а також звучить моя фраза "За вашою логікою, професоре, ви не любите волоський горіх..."

От засранець, він записав тільки мої слова, зовсім ігноруючи причину їх виникнення.

– Що на мене чекає? - поцікавилась, розуміючи, що щось пояснювати немає сенсу. Запису у мене нема, а на слово декан точно не повірить.

– Невже ви не збираєтесь пояснити свою поведінку? - без краплі зацікавленості спитав чоловік. - Таке безпідставне порушення карається виключенням з академії.

Я сильно напружилися, почувши останні слова. Невже так швидко я вилечу з цієї академії? Було б ще за що, а так...

– Довго будете мовчати? - з нетерпінням поцікавився професор. - Так сильно хочете, щоб вас відрахували? Ще недавно ви всіма силами боролись за місце на цьому факультеті.

– А ви впевнені, що готові почути те, що я скажу? - розізлилась я на декана за те, що він такий самий, як і професор Торм і на себе за те, що не втрималась. - Вот вам правда. Професор Торм дозволяє собі вульгарні жарти по відношенню до адепток. Також, з кожним разом його жарти стають все більш аморальними.

– Детальніше. - прозвучав жорсткий голос декана.

– Детальніше? Та без проблем! Останнього разу він сказав одногрупнику, щоб той перевірив чи у мене є груди, бо я щось надто сильно спорю з ним на рахунок місця жінки в шлюбі. На його думку, жінки створенні для того, щоб задовільнити чоловіків і у всьому з ними погоджуватись, не мати своєї думки, права вибору і так далі. - з кожним словом мій голос ставав злішим. - А сьогодні заявив,  що не здивований тим, що всі дівчата з нашої групи люблять гриби. А найбільше нам, напевно, подобається гриб Веселка.

Обличчя професора виражало абсолютне нерозуміння цієї фрази та її значення, тому я мовчки протягнула йому книгу, відкривши її на 167 сторінці. Спочатку декан глянув на картинку, а згодом його брови нахмурились, і він підняв погляд на мене.

- Мої слова, що записав професор.., були лише відповіддю на його фразу. - продовжила я. - Якщо вважаєте, що мене варто відрахувати за це, я прийму ваше рішення.

Професор Рейк протягнув руку до кристалу, який щойно програвав запис моєї фрази та підніс його до обличчя.