1.5

Ніч огорнула землю м’яким темним покривалом. Над головою розкинулося чисте, бездонне небо, всіяне тисячами зірок, що мерехтіли, мов коштовне каміння. Десь у височині пролітала самотня птаха, її крик розчинився у нічній тиші. Повітря було теплим, насиченим ароматами трав, які росли обабіч дороги, та вологістю далекої ріки, що текла десь у долині. Дерев’яний частокіл світлого лісу, який ми минули вдень, залишився позаду, і тепер нас оточувала безкрая рівнина, по якій стелився тонкий серпанок нічного туману.

Я стояла трохи осторонь від табору, обхопивши себе руками. Хоча ми вже майже на півдні, мені було холодно. Дивне відчуття лоскотало шкіру, змушуючи мене стискати плечі сильніше. Гілки кущів поруч злегка колихалися, відгукуючись на слабкий вітерець, і я на мить замислилася, чи це вітер, чи щось інше блукає неподалік.

Я почула, як за спиною шелеснули кроки, і через кілька секунд відчула, як теплі руки обійняли мене, даруючи мені справжнє, живе тепло. Асгейр. Його подих ледь торкнувся моєї шиї, а голос був тихим, чуттєвим.

— Що трапилося? Тебе щось тривожить?

Я зітхнула, притулившись лобом до його плеча.

— Не знаю… якесь дурне передчуття.

Асгейр мовчав, потім повільно провів рукою по моїй спині, немовби хотів розігнати мою тривогу.

— Нічого хорошого у столиці ти точно не побачиш, — сказав він після короткої паузи. — Але ми заберемося звідти якомога скоріше. Однак тепер, нарешті, станемо офіційно чоловіком та дружиною, визнаними королем Мілаїри. Ти ж цього хотіла?

Я кивнула, хоча в грудях заворушився сумнів.

— Так, хотіла… — я трохи затримала подих, перш ніж продовжити. — Але мені чомусь страшно. І та картина Коррадо…

Спогади нахлинули раптово, затягуючи мене в той останній день перед від’їздом.

Кімната Коррадо була освітлена м’яким світлом лампад, що мерехтіли на столі. Запах фарби змішався з ароматами паперу та старих книг, які стояли на полицях. Я тихо ступила у приміщення, і Ромілда, яка сиділа у кріслі неподалік від мого пасинка, одразу схопилася на ноги та схилилася у низькому поклоні. Вона була завжди мовчазною в його присутності, бо хлопчик не любив зайвих слів.

Коррадо, як завжди, знаходився у своєму улюбленому кутку. Його маленькі пальці були вимазані фарбою, а волосся ледь не торкалося полотна. Він малював із завзяттям, не помічаючи ні мене, ні часу, що минав. Я підійшла ближче, бажаючи попрощатися, але погляд мимоволі опустився на картину.

Темна фарба злилася з чорнильними тінями, утворюючи зловісні обриси. На полотні височів трон, темний, монументальний, із різьбленими спинкою та підлокітниками. На ньому сиділа жінка — її постать була впізнаваною, але риси залишалися розмитими, ніби Коррадо не хотів або не міг завершити їх. Наймоторошніше було не це. Над її головою витягнулися кістляві руки, ніби руки мерців, що покладали на її голову корону. Вона була не золотою, а темною, мов почорніле від старості залізо, і картина випромінювала холод, який я відчувала навіть фізично.

Я зробила крок назад, та в цей момент Коррадо відірвав пензля від полотна. Його очі, глибокі й уважні, вп’ялися в мене. Я хотіла запитати, що це означає, але не наважилася, і він мовчав, лише міцніше стискав губи.

Я кліпнула, повертаючись до реальності. Асгейр дивився на мене, його обличчя залишалося спокійним, а погляд уважним.

— Не бійся, я поруч, — прошепотів він, нахиляючись і торкаючись губами моєї скроні. — Я не дозволю тебе образити, поки живий сам. А Коррадо сказав, що це не пророкує смерть. Можливо, ти покажеш усім у столиці, чого гідна?

Я вдивлялася у далекі зірки, що мерехтіли на нічному небі, а потім опустила очі на його руки, що обіймали мене. Майбутнє було туманним, невідомим, сповненим загроз. Але зараз, у цей момент, мені вдалося трохи заспокоїтися та глибоко вдихнути.

Страх все ще ворушився десь глибоко всередині, та я зрозуміла — я не маю права піддаватися йому. Асгейр довіряє мені, і я не можу дозволити своїм сумнівам стати тінню між нами. Якщо попереду чекають небезпеки, я маю зустріти їх із високо піднятою головою. Заради себе. Заради нього.

Я кивнула.

— Ти маєш рацію. Поки ти поруч, мені не страшно.