Розділ 4

Міра : 

Кабінет тата перетворився на епіцентр бурі. Чорний дим Мисливця стикався з моїми іскристими хвилями льоду, створюючи в повітрі шипіння, від якого закладало вуха. Я бачила, як важко Лео — він тримав купол над татом, і кожна нова атака ворога відгукувалася болем на його обличчі.

— Твоє світло лише розпалює мій апетит, дівчинко! — Мисливець підняв руки, і тіні навколо нього зібралися у величезний чорний меч. — Твій батько був скелею, але навіть скелі кришаться під тиском вічності.

Я відчула, як у мені прокидається щось нове. Це не була просто лють. Це була та сама філософія «Протектора Сердець», про яку я чула з дитинства. Це була сила захисту, яка живиться любов'ю до своєї зграї та сім'ї.

— Каяне, відволічи його! — крикнула я, відчуваючи, як моє тіло починає світитися зсередини біло-рудим вогнем.

Каян у подобі вовка з чорними крилами злетів під саму стелю. Він став живою тінню, що атакувала Мисливця зверху, збиваючи його приціл. А я в цей час кинулася не до ворога, а до тата та брата.

Я опустилася на коліна біля них, ігноруючи удари темряви по моїх плечах. Я поклала руки на крижаний купол Лео.

— Брате, впусти мене. Нам не треба просто тримати оборону. Нам треба змінити саму суть цього холоду.

Лео глянув на мене, і в його очах я побачила довіру. Купол на мить став прозорим, і я торкнулася плеча тата. Марк ледь розплющив очі.

— Міро... твоє серце... — прошепотів він.

Я закрила очі і уявила наш ліс. Не холодний і засніжений, а той, що дихає життям навіть під ковдрою зими. Я вклала всю свою ніжність до батьків, усю свою відданість нашій справі в цей імпульс.

Бум!

По кабінету розійшлася хвиля золотистого сяйва. Вона не була холодною — вона була теплою, як весняне сонце. Чорна димка, що обволікала тата, почала танути, як брудний сніг у квітні. Мисливець скрикнув, закриваючи обличчя руками. Його магія тіні просто не могла існувати в атмосфері такої щирої та сильної любові.

— Це неможливо! — прохрипів він, відступаючи до розбитого вікна. — Перевертні — це звіри! Звідки у вас це... це світло?!

— Ми не просто звіри, — я підвелася, відчуваючи, як за моєю спиною примарно розправляються крила світла, схожі на ті, що мав Каян, але виткані з чистої енергії. — Ми — ті, хто береже серця. А серце, що любить, ніколи не замерзне.

Мисливець зрозумів, що програв. Він обернувся чорним круком і вилетів у ніч, лишаючи по собі лише запах озону та попелу.

Каян : 

Я приземлився поруч із Мірою, знову стаючи людиною. Мої тіньові крила повільно розчинялися в повітрі. Я дивився на цю дівчину з неймовірним захопленням. Вона зробила те, що не під силу було цілому ордену — вона перемогла темряву не силою, а світлом власної душі.

Марк повільно підвівся, спираючись на сина. Його погляд зупинився на мені, а потім на Мірі.

— Ти врятувала нас, доню, — сказав він, і в його голосі було стільки гордості, що в мене защеміло в грудях. — І ти привела союзника, якого я не очікував побачити.

Міра підійшла до мене і вперше за весь вечір щиро посміхнулася.

— Каян допоміг мені зрозуміти, що іноді треба літати, щоб побачити справжню ціль.

Я схилив голову в знак поваги.

— Битва завершена, але війна з Тінями лише починається. Однак тепер я знаю, що у цього світу є надійні Протектори.

Міра подивилася на місто, що прокидалося внизу. Вона була вже не просто непокірною риссю. Вона стала справжньою спадкоємицею, яка готова писати свій власний «магічний літопис». І я знав, що на наступних сторінках цієї книги знайдеться місце і для моїх крил.