Пролог

Міра : 

Вітер на вершині Срібної скелі завжди пахне свободою та обіцянками шторму. Я стояла на самому краї прірви, відчуваючи, як під моїми пальцями кришиться камінь. Один крок — і я або полечу, або розіб’юся. Але страху не було. Страх — це те, що тато, великий Марк, випалив із мене ще в дитинстві, коли вчив тримати рівновагу на льоду. А мама, непокірна Еріка, навчила мене іншому: якщо ти хижак, то небо — це просто ще один твій мисливський майданчик.

Я заплющила очі, прислухаючись до тиші. Але в нашому лісі ніколи не буває повної тиші. Десь глибоко внизу хруснула гілка — занадто важко для лисиці чи оленя. Це був чужий запах. Важкий, з присмаком заліза та диму. Вовки. Не ті, з якими ми ділимо кордони, а тіні з минулого, про які батьки воліли мовчати за вечерею.

— Міро, ти знову граєшся зі смертю? — почувся спокійний, майже холодний голос брата за моєю спиною.

Я не обернулася. Я знала, що Лео стоїть там, оточений своїми незримими сніжинками. Він завжди був тінню нашого батька — розсудливим, владним, крижаним. Я ж була вогнем, який цей лід намагався стримати.

— Я не граюся, Лео. Я відчуваю, — я нарешті розплющила очі. Мої зіниці витягнулися у вертикальні щілини. — Вони повернулися. Ті, хто вважає, що «Клан Снігу » став занадто слабким, бо ми обрали мир.

— Мир — це теж зброя, — відрізав брат, підходячи ближче. — Але якщо вони перетнуть річку, ми покажемо їм, що ікла нашого роду не затупилися від часу.

Я хижо посміхнулася, відчуваючи, як під шкірою починає пульсувати дика сила. Рись у мені хотіла стрибнути, а барс — заморозити все навколо одним подихом. Я була спадкоємицею двох найсильніших хижаків мегаполіса, і цей ліс належав нам.

— Нехай приходять, — прошепотіла я, дивлячись у бік темної смуги чужих лісів. — Я вже зачекалася на справжнє полювання.

Я зробила той самий крок у прірву. Повітря підхопило мене, і за секунду замість дівчини на скелі вже не було нікого. Лише руда тінь зі сріблястим відблиском на хутрі стрімко летіла вниз, назустріч невідомості.

Моя власна історія починалася саме зараз. І вона не обіцяла бути тихою.