Розділ 3 Люди, які мовчать

Еліна стояла біля дверей.
Лорен був за ними.
Вона чула його присутність.
Дивно — деяких людей відчуваєш ще до того, як вони щось скажуть.
У кімнаті було тихо.
Коробка лежала під ковдрою.
Записка — у рукаві.
Ключ — у кишені.
Вона глибоко вдихнула.
І відчинила.
Лорен стояв у коридорі.
Як завжди спокійний.
Але сьогодні щось було інакше.
Він глянув на неї.
Потім дуже коротко — кудись за її плече.
І повернув погляд.
— Не розбудив?
Еліна похитала головою.
Він мовчав секунду.
Потім сказав:
— Можна?
Вона відступила.
Він зайшов.
Оглянув кімнату.
Спокійно.
Занадто спокійно.
Наче нічого не шукав.
І саме це насторожувало.
Він не сів.
Зупинився біля вікна.
— Завтра ми підемо.
— Куди?
— Далі.
Вона мовчала.
Він трохи повернув голову.
— Але перед цим я хотів дещо сказати.
Еліна чекала.
Він довго не говорив.
Потім спитав:
— Ти мені довіряєш?
Вона не очікувала.
Так просто.
Не «чи все добре».
Не «як ти».
Саме це.
Вона дивилась кілька секунд.
І сказала:
— Не знаю.
Він кивнув.
Наче це була правильна відповідь.
Тоді подивився уважніше.
І сказав:
— Це добре.
Еліна насупилась.
— Що?
Він ледь усміхнувся.
— Довіра не повинна приходити швидко.
Тиша.
Вона відчула роздратування.
Згадала записку.
Подивилась прямо.
І сказала:
— Що сталося в ніч, коли зникла моя мама?
Лорен завмер.
Не сильно.
Майже непомітно.
Але завмер.
Еліна побачила.
Його очі змінились.
Вперше.
Наче він уже чув це питання.
Не від неї.
Він відповів не одразу.
— Хто тобі сказав спитати?
У грудях стало тихо.
Еліна відчула.
Вона могла сказати правду.
Могла дістати записку.
Могла показати коробку.
Але раптом сказала:
— Ніхто.
Лорен дивився.
Дуже довго.
Потім тихо сказав:
— Це неправда.
І вона зрозуміла.
Він знає.
Не що саме.
А що вона збрехала.
Він відвернувся.
Підійшов до дверей.
Зупинився.
І сказав:
— Я не відповім зараз.
У неї всередині все стиснулось.
— Чому?
Він стояв спиною.
І відповів:
— Бо якщо розкажу зараз — ти перестанеш вірити не мені.
Вона завмерла.
— А кому?
Він обернувся.
Подивився прямо.
І сказав дуже тихо:
— Собі.
Після цього вийшов.
Двері закрились.
Еліна стояла нерухомо.
Потім різко дістала коробку.
Флакон лежав усередині.
Прозорий.
Рідина всередині сріблилась.
На дні було ще щось.
Маленький папірець.
Вона витягнула.
Розгорнула.
Там був намальований план.
Будинок.
Коридор.
Сходи.
І кімната.
Одна.
Позначена чорним.
Підпис:
Кабінет Лорена.
І нижче:
Там залишилась відповідь. Але приходь сама.
Еліна дивилась.
Потім повільно перевела погляд на двері.
І вперше подумала не про втечу.
А про те…
що збирається зробити щось неправильне.