Розділ 1.Народження небесної спадкоємиці

Небеса ніколи не були місцем, де час мав справжню владу. Тут не існувало звичайних пір року, а зорі ніколи не згасали остаточно. Над сріблястими хмарами здіймалися величні палаци, збудовані з небесного каменю, а ріки чистої енергії огортали золоті сади, у яких розквітали квіти, здатні дарувати безсмертя.Саме тут, серед величі та спокою, жила та, кому судилося змінити долю двох світів.Їй виповнилося сто сорок років.Для звичайної людини такий вік здавався б неймовірним, але для небесних жителів це був лише початок довгого існування. Вона ще не мала ані власного небесного престолу, ані титулу, який належав наймогутнішим істотам Всесвіту. Проте її сила зростала з кожним роком, а здібності викликали дедалі більше зацікавлення серед старших небожителів.Її ім'я було відоме небагатьом, але пророцтво, пов'язане з її народженням, зберігалося в найдавніших сувоях Небесного архіву.«Коли та, що народилася під знаком семи зірок, залишить небесні чертоги й пізнає світ смертних, тоді відкриється її справжня сутність. Лише пройшовши шлях слабкості, вона зможе осягнути силу. Лише пізнавши біль, радість, дружбу та втрати, вона стане тією, перед ким схиляться небеса й земля».Довгий час вона вважала це пророцтво звичайною легендою.Аж до того дня, коли її викликали до Верховної небесної ради.Величезні двері тронної зали відчинилися без жодного звуку.Джоусін переступила поріг і зупинилася посеред зали. Її довге світле волосся спадало на плечі, а в очах відбивалося сяйво небесних кристалів. На ній була біла сукня, оздоблена срібними візерунками, — одяг, який зазвичай носили молоді небожителі під час урочистих церемоній.У залі панувала тиша.На підвищенні, оточеному дванадцятьма колонами, сиділи семеро членів Верховної ради. Їхні обличчя приховувало м'яке сяйво, а присутність змушувала навіть найсміливіших небожителів схиляти голови.Джоусін, донько небесного світла, — першою заговорила жінка в золотому вбранні. — Чи знаєш ти, навіщо тебе покликали?Дівчина трохи схилила голову.Якщо це знову стосується моїх тренувань, то я вже виконала всі завдання, які мені дали минулого місяця.Один із членів ради ледь помітно всміхнувся.— Твоя впевненість зростає швидше, ніж твоя мудрість.— А хіба це погано? — невинно запитала Джоусін.Іноді саме впевненість стає причиною найбільших помилок, — відповів він.Джоусін замовкла, відчувши, що ця розмова не схожа на звичайне повчання.Верховна небесна покровителька підвелася зі свого місця. Навколо неї спалахнуло золоте світло, і в ту ж мить у центрі зали з'явилася величезна голограма двох світів.Один світився небесною енергією.Інший був звичайною Землею — світом гір, лісів, морів, міст і незліченної кількості людських життів.Тобі виповнилося сто сорок років, — промовила покровителька. — Ти опанувала небесну магію, навчилася керувати потоками енергії та пройшла більшість випробувань, які доступні твоєму вікові.Більшість? — перепитала Джоусін.Найважливіше випробування ще попереду.Дівчина перевела погляд на зображення Землі.Мені потрібно туди спуститися?— Не просто спуститися. Ти маєш переродитися у світі смертних і прожити життя звичайної дитини.На кілька секунд Джоусін здалося, що вона неправильно почула.Що? .Її голос пролунав так голосно, що відлуння прокотилося під склепінням зали.Ви хочете сказати, що я повинна відмовитися від своєї сили? Відкрити очі в тілі немовляти, не вміти ходити, говорити й навіть самостійно користуватися магією?Саме так.Але це безглуздо! Я можу пройти випробування тут. Дайте мені завдання, переможіть мене в поєдинку, відправте в найнебезпечніший куточок небесного світу — що завгодно!Ти досі не розумієш, — тихо сказала покровителька. — Справжня сила не вимірюється кількістю магії, якою ти володієш.— А чим тоді? Тим, ким ти залишишся, коли втратиш усе, що вважала своєю перевагою. Джоусін хотіла заперечити, але слова застрягли в горлі.Вона ніколи не була на Землі. Бачила її лише в небесних хроніках, де людське життя здавалося коротким і хаотичним. Люди народжувалися, дорослішали, закохувалися, помилялися, старіли й помирали. Вони не мали безмежного часу, щоб виправити свої помилки.І тепер їй належало стати однією з них.Скільки триватиме випробування? — нарешті запитала вона.Ти житимеш відповідно до законів земного світу. Тобі доведеться пройти дитинство, здобути освіту, знайти друзів, пережити невдачі й навчитися відповідати за власні рішення.Школа? — Джоусін скривилася. — Я повинна ходити до школи? Так.Щодня?Так.— І слухати земних учителів?Навіть тоді, коли тобі здаватиметься, що ти знаєш більше за них. Джоусін повільно заплющила очі.З усіх можливих випробувань саме це здавалося їй найжорстокішим.Вона могла уявити битву з могутніми істотами, подорож крізь небезпечні виміри чи навіть боротьбу з темними силами. Але сидіти за партою, виконувати домашні завдання й отримувати оцінки?Невже доля справді вирішила познущатися з неї?— А якщо я відмовлюся? — тихо запитала вона.На обличчі Верховної покровительки зникла усмішка.Тоді ти ніколи не станеш наступною покровителькою небес і землі.Ці слова пролунали остаточним вироком.Джоусін поглянула на сяйливу Землю. Десь там були мільйони людей, які навіть не здогадувалися про існування небесного світу. Десь там чекало життя, якого вона ніколи не знала.І, можливо, саме там ховалася відповідь на запитання, яке вона ще не навчилася ставити.Гаразд, — нарешті промовила вона. — Я приймаю випробування.

Тоді пам'ятай, Джоусін: ти збережеш лише ті спогади, які зможе витримати твоя земна свідомість. Твої сили будуть запечатані. А справжня причина твого переродження відкриється лише тоді, коли ти будеш до цього готова.Чудово, — пробурмотіла дівчина. — Мене відправляють у невідомий світ, забирають магію, а тепер іще й приховують подробиці.Ти швидко навчишся терпіння.Дуже сумніваюся.Уперше за весь час члени ради засміялися.Але Джоусін було не до сміху.Під її ногами почало з'являтися коло зі стародавніх символів. Срібні лінії зливалися в складний візерунок, а повітря наповнювалося мелодійним дзвоном. Вона відчула, як знайома небесна енергія поступово віддаляється, наче невидима рука забирала від неї щось надзвичайно дороге.Зачекайте! — вигукнула вона. — Ви хоча б скажете, у якій родині я народжуся? У тій, яка стане частиною твого шляху.Це зовсім не відповідь!Саме тому це випробування.Світло спалахнуло.І небеса зникли.Спочатку була темрява. Потім — тепло, глухі голоси й відчуття, ніби весь світ звузився до маленького простору, у якому неможливо було навіть поворухнутися.Джоусін спробувала відкрити очі, але повіки здавалися неймовірно важкими.Що відбувається?Вона намагалася підвестися, та її тіло не слухалося.Невже це і є земне переродження?Дівчинка! — пролунав жіночий голос. — У нас народилася дівчинка!Джоусін почула схвильований сміх, чиїсь кроки й тихе схлипування.Ручки?Джоусін спробувала розплющити очі.Перед нею розпливалися нечіткі обриси облич. Усе було незвичним: звуки надто гучними, світло надто яскравим, а власне тіло — чужим і безпорадним.Вона хотіла щось сказати.Натомість почула тоненький дитячий плач.Ні. Ні, ні, ні! Я не збираюся плакати! Я — небесна жителька! Мені сто сорок років! Я пройшла десятки магічних випробувань!Але її тіло, схоже, не збиралося дослухатися до жодного з цих аргументів.Джоусін, — ніжно промовила жінка, притискаючи немовля до грудей. — Моя маленька Джоусін.Почувши це ім'я, дівчинка завмерла.Отже, її земне ім'я залишилося незмінним. Ласкаво просимо у світ, донечко, — прошепотіла мати й поцілувала її в чоло.Джоусін відчула щось дивне.Тепло.Не магічну енергію, не силу небесних потоків і не знайоме сяйво безсмертя. Це було просте людське тепло, яке огортало її з такою ніжністю, що на мить усі її заперечення зникли.Можливо, цей світ не такий уже й поганий…Та щойно ця думка промайнула в її свідомості, десь глибоко всередині щось ледь помітно здригнулося.Наче за невидимими дверима прокинулося щось давнє.Щось, про що Верховна рада не сказала жодного слова.А потім усе стихло.Джоусін заснула на руках у матері, ще не знаючи, що її земне життя буде значно складнішим, ніж вона могла собі уявити.Попереду чекали перші кроки, перші слова, дитячі пустощі, несподівані знайомства й пригоди, про які не розповідали в небесних хроніках.А згодом — школа.Місце, де її терпіння випробують сильніше, ніж будь-які магічні тренування.Місце, де вона вперше зрозуміє, що навіть безсмертна душа може розгубитися перед звичайним математичним завданням.І місце, де почнеться її справжній шлях до влади над небом і землею.Адже майбутня Верховна небесна покровителька ще не знала головного: щоб урятувати два світи, спочатку їй доведеться навчитися жити в одному з них.