Розділ 1

Минуло два тижні з тієї ночі, як 7-річна Ліна дізналася таємницю Пухнастика. Для всього світу та для старшої сестри Елізи все залишалося як раніше: кіт ліниво спав на дивані, а Ліна розмальовувала свої альбоми. Але тепер між дівчинкою та «Пухнастиком» існувала таємна змова.

Щодня, коли Еліза йшла до магічної лавки або поралася на городі, у вітальні розпочиналися найсекретніші уроки у світі.

— Заплющ очі, Ліно, — пролунав у голові дівчинки оксамитовий голос Валахара.

Чорний кіт поважно сидів на крайку дерев'яного столу, пильно спостерігаючи за малечею. На підлозі перед Ліною лежала невеличка суха гілочка липи.

— Магія — це не просто бажання вигадати щось круте, — наставляв демон, б'ючи хвостом по стільниці. — Це контроль. У твоїх жилах тече не просто світло твого роду, а рідкісна сила Фіолетового Вогню. Якщо ти не навчишся її відчувати, вона спалить твої власні олівці й улюблені ляльки.

— Я зосереджена! — шепнула Ліна, міцно заплющивши очі й навіть висунувши кінчик язика.

Вона простягнула дві маленькі долоньки до гілочки. Спочатку нічого не відбувалося. Ліна чула лише тікання настінного годинника та легке шурхотіння листя за вікном. Але потім у глибині її грудей з'явилося дивне, приємне тепло — мовби вона випила гарячого чаю з малиновим варенням.

Це тепло повільно потекло по руках прямісінько до кінчиків пальців.

— Відкривай очі, але не втрачай зв'язок, — тихо мовив Валахар.

Ліна розплющила очі й остогінно видохнула. На кінчику її вказівного пальця м'яко танцювала крихітна, але яскрава фіолетова іскра. Вона не пекла, а лише лоскотала шкіру, відкидаючи на стіни таємничі фіолетові відблиски.

— Валахаре, дивись! Вона горить! — радісно вигукнула Ліна й у захваті сплеснула в долоні.

— Зачекай, ні!.. — вигукнув демон, але було запізно.

Від раптового сплеску дитячих емоцій іскра зірвалася з пальця й дугою польотіла прямо на суху гілочку. Гілочка спалахнула яскравим фіолетовим полум'ям і за секунду перетворилася на дрібку сивого попелу. А разом із нею задиміла й крайка крайнього альбому для малювання.

— Ой-ой! — Ліна почала махати долоньками, намагаючись здути димок.

Валахар миттєво зреагував: з його котячої лапи вирвалася маленька тіньова хмарка, яка накрила альбом і згасила вогонь до того, як спрацювала б пожежна тривога.

Кіт поважно зітхнув і прикрив обличчя лапою.

«Я ж казав — контроль, відьмочко,» — пробурчав він через магічний зв'язок. — «Емоції — це пальне для Фіолетового Вогню. Зрадієш надто сильно — підпалиш дім. Злякаєшся — викличеш вибух».

— Пробач, Пухнастику... тобто, пане учитель, — провинуватим голосом мовила Ліна, опустивши голову й розглядаючи обпалений край альбому. — Я просто дуже зраділа, що в мене вийшло.

Валахар м'яко зіскочив зі столу, підійшов до дівчинки й легенько потерся мордочкою об її коліно.

— На перший раз непогано, — уже м'якше мовив він. — Ти запалила вогонь із першої спроби. Більшість учнів у Нижньому світі витрачають на це місяці.

На ґанку клацнув замок — поверталася Еліза.

Валахар за мить вискочив на диван і згорнувся калачиком, вдаючи, що солодко спить. Ліна швидко сховала обпалений альбом під подушку й присіла поруч із котом, витягнувши з кишені олівець.

Коли Еліза зайшла до кімнати з пакунком свіжої м'яти, вона побачила ідилічну картину: молодша сестра спокійно малювала, а чорний кіт затишно муркотів біля її ніг.

— Все було спокійно? — посміхнулася Еліза, гладячи Ліну по голові.

— Усе просто чудово, Елізе! — відповіла Ліна, перемигнувшись із Пухнастиком. — Ми з котиком просто вчилися... вишивати хрестиком!

Еліза здивовано підняла брову, а Валахар на дивані лише тихо форкнув у вуса, чудово розуміючи: це був тільки перший крок на довгому й дуже веселому шляху юної відьми .