13

Після невдалого походу до лісу і неможливості пройти крізь невидиму межу, Злата та її друзі повернулися до дому Андрія. У бібліотеці зібралися всі, хто міг допомогти: Мирослава, Любомир, Герман, Андрій і, звісно, сама Злата.

— Ми не можемо просто так відступити, — твердо сказала Злата, дивлячись на вікно, де за деревами ховався ліс. — Цей бар’єр – не випадковість. Він створений для того, щоб нас зупинити.

— Цей бар’єр – магічний, — додав Любомир, розгортаючи товсту книгу із застарілими заклинаннями. — Згідно з легендами, його створили за допомогою трьох артефактів, які зараз розкидані по різних місцях навколо села.

— Якщо зібрати всі три, — підхопила Мирослава, — можна зняти закляття і знову мати доступ до лісу та духів.

Андрій уважно подивився на Злату:

— Це нелегке завдання. Ти готова вести всіх на пошуки цих артефактів?

Дівчина впевнено кивнула:

— Якщо ми хочемо перемогти Артура, у нас немає іншого вибору.

Наступного ранку вони рушили до лісу, але лише до його межі. Бар’єр пульсував тонкою енергетичною стіною, яка відштовхувала будь-які спроби проникнути.

Злата, зосередившись, простягнула руки вперед і спробувала вплинути на бар’єр своєю силою, але він був непорушний.

— Ця магія дуже давня, — пробурмотів Герман. — І дуже сильна.

Прогулюючись вздовж кордону лісу, Мирослава зауважила:

— Тут поруч із лісом має бути перший артефакт. Стародавні записи згадують про світло під великим дубом.

Всі рушили у вказаному напрямку. Після кількох годин пошуків, коли сонце вже почало хилитися до заходу,Злата помітила біля коріння старого, величезного дуба легкий мерехтливий відблиск.

— Ось він! — вигукнула вона і обережно витягла з-під землі прозорий кристал у формі кулі, що переливався блакитним світлом.

Сила артефакту наповнила її теплом і енергією.

— Тепер перший із трьох. Залишилось лише два, — сказала Злата і подивилася на друзів. — І ми не можемо зупинятися.

Друзі поверталися додому з відчуттям надії, але знали, що небезпеки тільки починаються.
— Попереду ще багато випробувань, — сказав Андрій, — і ворог не залишить нас у спокої.

— Ми не одні, — впевнено додала Мирослава. — Разом ми подолаємо все.

Історія продовжується…