~24~

Сайрус Ерке

— І чому ж, дев'ятий принц згадав про моє існування? - посміхнувся Герцог Кінгслі після того, як вони сіли за стіл.
— Дядько Гарольде, я тут, не як дев'ятий принц. Моя дружина випила отруту Аказії.
— І чим я можу допомогти? Протиотрута є у будь-якого цілителя.
— Вона випила не сучасну отруту, а ту, яку видавали солдатам перед боєм п'ятнадцять років тому.
— Не може бути! - герцог так підскочив на ноги, що стілець, на якому він сидів до цього, відлетів убік. — Та отрута була під контролем військового департаменту і самого Імператора! Жодна доза не пропадала! Де вона його взяла?
— Отрута знаходилася в її кулоні.
— Кулоні? - здивувався герцог.
— Так! Ось у цьому! - і Сайрус поклав на стіл кулон дружини, який він забрав із її руки.
Герцог схопив кулон і зблід.
— Де вона взяла цей кулон? - захвилювався Герцог.
— Я точно не знаю, але вона ніколи його не знімала.
— Протиотрути немає. Але можна спробувати відпоїти її свіжою вичавкою з Аказії. Як давно вона випила отруту?
— Вчора, але я не знаю, коли саме. Коли я її знайшов, вона була непритомна.
— Одну добу, значить! Це добре! Дуже добре. Філіп! - покликав Герцог слугу, і коли той з'явився, наказав: — Негайно вирушай у гори і збери якомога більше Аказії. Швидше! Питання життя та смерті!
— Слухаюсь, господарю.
— Дядьку, ви зможете врятувати мою дружину? - з надією спитав Сайрус.
— Намагатимусь, але нічого обіцяти не можу. Напувати твою дружину вичавкою з Аказії, потрібно щогодини, і щоразу, вичавка має бути свіжою. Я залишу вас панове, доки Філіп добуде Аказію, мені треба зібратися!
За дві години вони рушили в дорогу. Усю дорогу Сайрус думав над поведінкою Герцога, коли той побачив кулон Мірабель. Дивна реакція дядька не давала йому спокою. Він упізнав кулон?
— Чене, покажи Герцогу Кінгслі, його покої! - наказав він слузі, як тільки вони переступили особняковий поріг.
— Не зараз! Спочатку я маю оглянути твою дружину, щоб знати на якому етапі отруєння вона знаходиться, щоб розуміти який склад Аказії потрібно взяти.
— Добре. Прошу дядьку, йдіть за мною. - Сайрус кивнув Герцогу і попрямував до своїх покоїв.
Мірабель досі була непритомна, а її губи посиніли.
— Пане! Пане! Пані... Вона не дихає! - кинулася до його ніг Гюзель.
Герцог підійшов до ліжка Мірабель і завмер, наче побачив привида.
— Дядько?
Герцог сіпнувся від несподіванки, а потім приклав два пальці до шиї Мірабель. Щось пробурчав собі під ніс. Підняв повіки дівчини, приоткрив рота.
— Друга стадія. Це добре. – виніс він вердикт.
— Що значить добре? Пане, вона не дихає! - уставилася немигаючим поглядом на Герцога, Гюзель.
— Дихає, але слабо. Її серцебиття сповільнилося настільки, що її дихання не помітне. Але вона ще жива. І ще одне... Чи є свіжі рани на її тілі?
— Це так важливо? - здивувався Сайрус.
— Аказія, підступна рослина! Якщо є свіжі рани, потрібно готувати зовсім інший відвар.
— Її вкусила змія за ногу, і нога розпухла. А ще... - випалила Гюзель, але осіклася, дивлячись на Князя.
— Її хтось відшмагав батогом, поки мене не було вдома. - зізнався Сайрус.
— Я маю подивитися на рани. – твердо сказав Герцог і Гюзель допомогла йому оглянути ногу Мірабель, а потім, зсунувши халат, оголила спину своєї пані.
Очі Герцога розширилися від побаченого, але не рани шокували його. На лопатці дівчини була родима пляма у вигляді квітки, але Герцог не подав виду, що розглядає його.
— Чому ви не подбали, щоб цілитель вилікував її рани?
— Цілитель не зміг допомогти, на мою дружину не діє цілительська магія. – тихо сказав Сайрус.
— Не діє? Як таке можливо? - здивувався Герцог.
— У Мірабель із дитинства заблоковано джерело магії.
— З дитинства? Що це за батьки такі, котрі наважилися заблокувати силу своїй дитині? Невже не бояться закону? - обурився Герцог.
— Де моя дочка? Я захочу побачити мою дочку! - пролунало за дверима.
— Ви можете самі про це спитати, дядьку! - відповів Гурцогу Сайрус і кивнув Чену, щоб той пропустив Барона.
— Мірабель, дівчинко моя! - впав навколішки перед ліжком, Барон. — Що вони тут зробили з тобою? Квіточка моя ніжна! Не варто було дозволяти тобі виходити за Князя! Хай би мене стратили, але ти б так не страждала! - плакав Барон, дивлячись на рани дочки.
— То це ви її батько? – спитав зло Герцог.
— Я! І пишаюся цим!
— Як ви наважилися піти проти закону? Як наважилися заблокувати дочці Дар?
— Що? Я не... Коли я її...
— Що ви її? - випитував Герцог.
— Ми б із дружиною не наважилися, заблокувати дар доньки. Ніколи!
— Тоді як ви це поясните? - втрутився Сайрус.

— Ніяк. Я просто не знаю.
— Як ви не знаєте? Блокування дару відбувається лише за згодою батьків!
— Хто ви? - не стримався Барон.
— Це Герцог Кінгслі, мій дядько! - відповів Сайрус.
— Герцог Кінгслі? - зблід Барон.
— Сайрус, вийди! Мені потрібно дещо дізнатися у Барона!
— А це не може зачекати? Мірабель потрібна допомога!
— Щоб допомогти твоїй дружині, мені треба поговорити з Бароном!
— Добре.
І Сайрус вийшов із покоїв, зачинивши за собою двері.