~21~

Сайрус Ерке

Сайрус повернувся в особняк і відправив Чена та Гюзель по своїх кімнатах,  а сам сів біля ліжка дружини прямо на підлогу.
— До весілля ми з тобою навіть не були знайомі. – тихо заговорив він. — Звідки ти так багато про мене знаєш і так сильно хочеш змінити мою долю? Що з нею не так? З моєю долею? Що ще має статися у моєму житті?
Раптом із рота Сайруса вирвалася хмаринка пари, а навколо стало прохолодно. Немов привид увірвався до покоїв.
Але ні! Не привид.
У блакитному мерехтінні почав проявлятися чоловічий силует.
— Ріль! - підскочив з підлоги Сайрус і сплів атакуюче заклинання, впізнавши візитера.
— Ваша високість! - став Риль навколішки і схилив голову. — Пані веліла прийти до вас, якщо за три дні, вона не дасть звістку.
— Хто ти? - примружившись, спитав Сайрус.
— Ви знаєте, хто я. Пан Емре вам розповів.
— Звідки знаєш?
— Він назвав моє ім'я. Цього достатньо, щоб я зміг налаштуватися на вашу розмову.
— Ти справді джин?
— Так. Єдиний на весь Агор.
— Як ти познайомився з моєю дружиною?
— Вона врятувала мене. Хоча сама була ще немовлям.
— Як таке можливо?
— Закрила мене своїм щитом. Не знаю, що вона відчула, що змусило її так вчинити, але буду вдячний їй за це аж до самої смерті. І ніколи не зраджу.
— Закрила щитом? Мірабель не володіє магією! – недовірливо посміхнувся Сайрус.
— Тепер не володіє. До того, як вона впала в річку, мала магію.
— Але ж вона дала тобі свободу, чому ти досі служиш їй?
— Я не можу всього вам розповісти, але я не вільний. Щоб подарувати мені свободу, Мірабель повинна мати магію, і не тільки...
— Не тільки? Чим ще?
— Цього я не можу сказати. Але думаю, що незабаром це вирішиться.
— Вирішиться? З її смертю? Ти це хочеш сказати? - розлютився Сайрус.
— Ні. Я прив'язаний не тільки до її тіла, а й до душі. Якщо вона помре, то я не отримаю свободи. Але вона не помре.
— Ти так впевнений у цьому? Чи ти можеш її врятувати?
— На жаль, це не в моїй владі. Я не можу вивести отруту Аказії з її організму.
— Отруту Аказії?
— Її більше не готують. Та, яка знала його рецепт, давно вже мертва. Та й рецепт протиотрути, вона забрала із собою.
Сайрус знесилено впав на стілець. Якщо протиотрути немає, то Мірабель помре... Через нього. Якби він не відправив її до в'язниці... Якби вирушив до неї одразу, як вона його покликала... Якби вирушив рятувати її, а не Арлін...
Але тепер, змінити щось, не в його силах.
— Це ти забрав листи з мого кабінету?
— Так. - коротко відповів Ріль.
— Де вони?
— У надійному місці. Я віддам вам їх за кілька днів.
— Чому не зараз?
— Так потрібно.
— Кому?
— Насамперед вам. Мірабель так вирішила. Мені вже час! - раптом озирнувся на двері джин і розчинився в блакитному сяйві.
А в двері якраз постукали.
— Пане, цілитель Огнад прибув. - почувся голос Чена і Сайрус поспішив відчинити двері.
— Проведи! - обізвався Сайрус, спантеличений розмовою з Рілем.
Що він мав на увазі, коли сказав, що для отримання його свободи, Мірабель повинна мати не тільки магію? Що ще?
— Ваша високість! - увійшовши до покоїв, цілитель Огнад схилився в поклоні. — Я дізнався, яку отруту випила ваша дружина.
— Отруту Аказії?
— Ви знаєте? - здивувався цілитель.
— Вже так! Як і те, що протиотрути немає.
— Не зовсім немає! - схилив голову старець.
— Як це розуміти?
— Рослина під назвою Аказія росте тільки в одному місці, високо в горах Агора. Ці землі належать Герцогу Кінгслі.
— Дядьку Гарольду? Кузену Імператора? - здивувався Сайрус.
— Так, ваша високість! Йому. Якщо ви зможете здобути хоча б пару стебел цієї рослини, то я спробую зробити з нього протиотруту для пані Мірабель.
— Дядько Гарольд нелюдимий. Він уже багато років не покидає своєї резиденції. Навіть на святкування на честь народження десятого принца не удостоїв нас честі своїм візитом. Що ж, доведеться самому нанести йому візит.
— Поспішайте, Ваша високість, у нас не так багато часу!
— Я зрозумів. Вирушу негайно! Чен!
— Так пане?
— Приготуй коня, я вирушаю до портальної зали. І ще, відправь звістку в провінцію Сейн, щоб підготували мені гарного коня, до мого прибуття.
— Провінція Сейн? Пане, ви вирушаєте туди один? Це може бути небезпечно. – занепокоївся слуга.
— Ні. Я візьму з собою Сігала і невеликий загін.
Чен кивнув і вирушив виконувати наказ. Цілитель, попросив, щоб йому відразу передали рослину, як тільки Сайрус повернеться, і теж попрощався. А Сайрас одразу викликав Сігала по маг-зв'язку і дав вказівки.
На той час, як Князь прибув до порталної зали, Сігал і ще шість солдатів були вже на місці.
Сайрус лише кивнув їм на знак вітання, і одразу подався до порталу, де розпорядник уже вніс координати і чекав лише дозволу на активацію.