~19~

Сайрус Ерке

Сайрус вніс непритомне тіло дружини до покоїв і поклав на ліжко. Обережно зняв із неї халат і обімлів від побаченого.
Вся сорочка на спині була роздерта на шмаття, а тіло було в свіжих рубцях від батога.
Звідки? Як? Хто насмілився?
Терзався питаннями Князь, але вирішив поки що відкласти їх убік. Погляд ковзнув на опухлу і майже чорну щіколоку дружини.
Чому цілитель не оглянув її? Адже він точно приходив.
— Чене! Хутко поклич палацового лікаря!
— Я вже відправив по нього, пане. Цілитель незабаром прибуде.
— Добре.
Сайрус схопився за волосся. Як він міг допустити таке? Чому не перевірив її стан, перед тим як відправити до темниці?
Але тепер пізно ставити такі запитання. Він винен. Дуже.
Він сів за стіл і підпер голову руками, але його погляд привернув щоденник Мірабель.
Цікавість підштовхнула перегорнути його. І хоча Сайрус не збирався його читати, рядки привернули його увагу.
"Сьогодні прийшло повідомлення з палацу. Імператор вирішив віддати мене заміж за Князя Ерке. Арлін була якраз у мене, і новина її засмутила і розлютила. Я бачила це в її очах.
Вона попросила мене відмовитись від цього шлюбу, але хіба це в моїх силах? Мій батько в немилості у Імператора. А я, дочка опального Барона. Хіба не розгніваю я Імператор ще більше, своєю відмовою від такого щедрого шлюбу? А батько? Йому й так важко. Ні, я не можу з ним так вчинити. Я вийду заміж за Князя, і якщо він сам захоче анулювати шлюб або розірвати його, то я не чинитиму опір. Але батька я не підставлю. Хоча знаю, що Арлін не зупиниться ні перед чим, навіть незважаючи на те, що ми з нею подруги. Вона любить Князя, або принаймні думає, що любить."
"П'ять днів до весілля:
Як я й думала, Арлін піде на все, щоб не дати мені вийти за Князя. Вона надіслала мені манго, в якому виявилася отрута. Я пів дня промучалася з розладом шлунка."
"Чотири дні до весілля:
Арлін надіслала моє улюблене тістечко. У ньому теж була отрута. Я знову маялася з розладом. Добре звичайно, що у мене імунітет на отрути, але страждати після отруєння і не мати можливості навіть у сад вийти, це вже занадто."

"Три дні до весілля:
Арлін приїхала з візитом. Звичайно, вирішила сама, особисто впевнитись, що я не померла. Не чекала від неї такого. Особливо такої наполегливості.
Вино, яке вона привезла, я попросила Гюзель замінити, а потім відправити цю пляшку назад до маєтку Другого радника.
А зараз мені потрібно йти до дорогої подруги, адже вона чекає на мене з її подарунком."
Потім почерк змінився. Став впевненішим, твердішим. Наче писала зовсім інша людина. Сайрус здивувався, але продовжив читати.
"Мирабель померла від випитого вина. Хтось з прислуги працює на Арлін. А тепер з'явилася я. Тепер я, нова Мірабель. Я більше не дозволю Арлін, цькувати мене. Досить.
Здивований погляд Арлін, говорить лише про одне: цього разу, отрута була набагато сильніша, ніж минулі рази. Що ж, подруго, не на ту напала. Тобі треба було лише місяць почекати, і Князь був би твоїм. Але тепер... Тепер я врятую його та не дозволю його підставити. Я примушу його покохати мене та забути тебе.
О, а ось і молоко, яким мене мали приспати, а потім убити. Ну так, отрута ж не діє.
Дякую дорогому нареченому за дивовижний і такий корисний подарунок. Я спромоглася відбитися від свого вбивці.
Варті наказала не пускати до нашого будинку Арлін. О, як вона вирувала біля воріт! Це треба було чути!
"День весілля:
Точніше вечір. Князь дізнався, що випите Арлін вино, послала я. Щоправда, він навіть не здогадується, що це вино, призначалося мені. Але Арлін отримала те, що сама затіяла. Її вино, її отрута, їй і страждати.
Не знаю, навіщо продовжую вести щоденник. Це потрібно було тій, колишньої Мірабелі, але не мені. Можливо, варто записати те, що я знаю, а то раптом забуду.
Отже:
Перше - Князь отримає листи, які підтверджують змову проти Імператора. Дехто дізнається про це і підлаштує викрадення Арлін. Вимагатиме за неї викуп, у вигляді цих листів. Потрібно завадити її викраденню. І обов'язково сховати на якийсь час ці самі листи.
Друге – на друзів Князя нападуть. Один буде сильно поранений, другий заб'ється головою і буде у відключці майже добу.
Третє - зникла Імператорська печатка. Її підкинуть Князю, щоб підставити його.
Потрібно зв'язатися з Рілем і дати йому вказівки щодо цього. Добре хоч ідей багато.
Що ми маємо: все це станеться в перший місяць після весілля. Якщо я впораюся і перешкоджу першому і третьому пунктам здійснитися, то зміню долю чоловіка. Якщо ж ні, то бог Долі помилився і вибрав не ту дівчину."
Про що вона? До чого тут Бог Долі? А все інше? Здивувався Сайрус після прочитаного.
Невже Арлін випила вино, яким хотіла отруїти Мірабель? Маячня. Вона не могла цього зробити.
А викрадення? Невже воно було не справжнім? Тоді це пояснює, чому південна башта охоронялася лише одним големом. Невже Арлін у цьому замішана? Ні, не може бути!
А листи? Звідки Мірабель дізналася про них? Невже це вона їх вкрала з його ящика? Ні це не можливо! У Мірабелі немає магії. Вона не те, що зламати скриньку не змогла б, але навіть увійти до кабінету.
А цей Ріль? Чи не той це чоловік зі шрамом на обличчі?
Здається Мірабель наказала йому зробити копію чогось, а потім зробити заміну. Але навіщо? І заміну чого? Чи не Імператорської печатки часом?
Сайрус зовсім заплутався. Він глянув на дружину, яка лежала на ліжку:
— Скільки ж у тебе таємниць?
Пролунав стукіт у двері.
— Пане, цілитель прибув! – сповістив Чен.
Сайрус помахом руки наказав пропустити цілителя у покої.
— Ваша високість, чим я можу бути корисним? - схилився у поклоні літній чоловік.
— Кілька днів тому я наказав вам оглянути ногу моєї дружини. Чому ви цього не зробили?
— Що ви, ваша високість, я оглянув! Я намагався вам сказати, але ви навіть не стали слухати мене. Служниця пані Арлін сказала, що передасть вам мої слова.
— Вона мені нічого не передавала.
— На вашу дружину не діє цілительська магія. Я порадив покликати звичайного лікаря.
— Що? Як не діє? - зблід Сайрус і підскочив до дружини. — Тобто ви не зможете допомогти з цим? - він показав на ногу та спину дружини.
— Ні, ваша високість! Вибачте!
І тут Сайрус помітив затиснутий у руці Мірабель кулон. Він акуратно розтиснув її пальці і оглянув його. Він був із флаконом.
— Ви можете визначити, що там було? - спитав він цілителя, простягаючи йому кулон.
Цілитель узяв кулон і підніс до носа відкритий у ньому флакон.
— Запах знайомий, але не можу отак одразу сказати, що це. Якщо дозволите, я проведу аналіз і тоді точно скажу що це.
— Добре. Тільки поспішайте.
— Слухаюся, ваша високість! - схилився в поклоні цілитель і поспішив геть.