~11~

Сайрус Ерке

Після того, як Мірабель знепритомніла, я притис її служницю.
— Розповідай все, як було! Інакше...
— Я все розповім, пане! - Гюзель впала навколішки. — Моя пані засмутилася, коли ви дозволили пані Арлін пожити в особняку. Я запропонувала збігати до міста і купити зефір. Вона його любить, і він завжди покращує їй настрій. Потім, я вирушила приготувати пані м'ятний чай до зефіру і побачила, як Люпін принесла зефір пані Арлін і сказала, що це вибачення від нашої пані. Але таких розпоряджень моя пані не давала. Коли Ашан, віднесла зефір до покоїв пані Арлін, я замінила зефір на той, що сама купувала.
— Навіщо?
— Я подумала, що це все не просто так. І виявилася права. Моя пані теж так подумала. Зефір, пані Арлін був отруєний. Хтось хотів підставити мою пані.
— Але ж вона сама його з'їла!
— Так пане! Тільки так, моя пані, спромоглася визначити, що зефір був отруєний.
— Вона ризикувала життям.
— Не зовсім.
— Що означає, не зовсім?
— У моєї пані імунітет до отрут. Так, наслідки є, вони проявляються розладами, але не є небезпечними для життя.
— А як же, Арлін? Адже вона знепритомніла, після того як з'їла зефір! Він також був отруєний?
— Ні, пане! Там було сонне зілля. Пані Арлін, просто заснула.
— Хто додав сонне зілля до зефіру Арлін?
— Я, пане. Перед тим, як змінила зефір. Я просто хотіла, щоб моя пані відпочила, але... Зефір довелося змінити.
— Подбай про свою пані.
— Слухаюсь, пане!
Невже це правда? Невже я помилився і, Мірабель справді не хотіла отруїти Арлін? Але ж тоді хто? Якби це була Мірабель, то навіщо міняти зефір?
Щось я зовсім заплутався.
Я взяв один зефір з тарілки Мірабель, а другий у покоях Арлін, і рано-вранці, вирушив до Імператорського цілителя. У нього є фахівець з отрут, от нехай він мені й скаже, що за отрута була на зефірі.
Можливо, слова служниці були брехнею, і Мірабель спеціально з'їла отруєний зефір, щоб відвести підозри від себе. А отрута насправді була не такою небезпечною.
Довго чекати не довелося. На одному зефірі справді було сонне зілля, на другому ж сильнодіюча отрута.
І Чен, розповів перед моїм відходом, що бачив учора, як служниця Арлін, давала їй протиотруту.
А от Мірабель, протиотруту не приймала, інакше, за словами цілителя, у неї не було б розладу та ознак отруєння на обличчя.
Так, хто ж із них двох мені збрехав?
Наскільки мені відомо, Мірабель намагалися отруїти неодноразово, ще до нашого весілля.
Але ж і в день нашого весілля саме вона відправила вино Арлін, на яке у тієї жахлива алергія.
Чи, Мірабель сказала правду, що не відправляла те вино? Тоді хто?
Чи не могла все це провернути сама Арлін?
Ні, я не вірю в це. Арлін не така. Я знаю її з дитинства, вона ніколи не пішла б на таке.
Потрібно поговорити зі служницею Люпін. Адже саме вона передала Арлін зефір, нібито від Мірабель.
Я поспішив додому. Варта сказала, що Мірабель та Арлін зараз знаходяться на задньому дворі. Я негайно подався туди.
Вже повернувши за ріг, я почув звук ляпаса і побачив, як Арлін впала на землю. Мірабель стояла над нею.
— Мірабель, за що? Що я тобі зробила? - схлипнула Арлін і це вивело мене з себе.
Я поспішив до дівчини, щоб допомогти їй підвестися. Вона трималася за праву щоку.
— Мірабель, що ти собі дозволяєш? – гнівно крикнув я на дружину.
— Я нічого не зробила! - спробувала виправдатися вона.
Але які можуть бути виправдання, коли я сам усе бачив? За що вона так ненавидить Арлін?
Мірабель розвернулась і пішла до будинку, а я повів Арліна до саду.
— Що сталося? Чому Мірабель тебе вдарила? - м'ягко спитав я у Арлін.
— Я просто сказала, що не годиться дружині Князя, копирсатися в бруді. А вона раптом розлютилася і вдарила мене. Сай! Я не розумію, чому вона мене так ненавидить? Ми ж були подругами, перш ніж вона вийшла заміж за тебе!
— Можливо, вона ревнує?
Ревнує? Звідки в моїй голові такі думки? Ми з Мірабель до ладу і не знайомі, хоч уже тиждень одружені.