Розділ 5

Повернення до замку було тихішим, ніж усі очікували.
Шестеро мандрівників летіли над лісом.
Попереду летів Рейнар.
За ним — дракон Елії.
Раян і Лінда трималися поруч.
Маркус летів трохи попереду, а Елара мовчки дивилася на далекі гори.
Вона весь час думала про одне.
Що буде, коли вона зустріне Алісу?
Вона була донькою Дейрона.
Аліса — теж.
Отже...
вони сестри.
Але Аліса навіть не знала про її існування.
Коли замок з'явився на горизонті, Елара зупинилася.
— Я не можу.
Маркус повернувся.
— Що?
— Я не знаю, як їй усе пояснити.
Лінда підлетіла ближче.
— Ти не сама.
Елара подивилася на неї.
— Вона може не повірити.
— Повірить, — сказала Лінда.
— Звідки ти знаєш?
— Бо вона наша мама.
Маркус усміхнувся.
— І тому що ти маєш медальйон Дейрона.
Елара стиснула прикрасу.
— Тоді полетіли.
Через кілька хвилин шестеро приземлилися у дворі замку.
Біля входу вже стояли Аліса та Каель.
Аліса одразу підійшла до дітей.
— Ви цілі?
— Так, мамо, — відповіла Лінда.
Аліса оглянула Маркуса.
— Точно?
— Точно.
Каель полегшено видихнув.
— Я вже почав думати, що ви вирішили перетворити одну експедицію на нову війну.
Маркус усміхнувся.
— Майже.
Аліса похитала головою.
Потім її погляд упав на Елару.
Вона завмерла.
Елара теж не рухалася.
Кілька секунд вони просто дивилися одна на одну.
Аліса відчула дивне тепло.
Наче бачила цю дівчину не вперше.
— Хто вона? — тихо запитала Аліса.
Лінда подивилася на Елару.
Елара зробила крок уперед.
— Мене звати Елара.
Аліса кивнула.
— Приємно познайомитися.
Елара ковтнула.
— Я... прийшла не просто так.
Вона дістала медальйон.
Аліса побачила його.
Її очі розширилися.
— Звідки в тебе це?
— Від моєї мами.
Аліса зробила крок ближче.
— Хто твоя мама?
Елара відповіла:
— Її звали Селена.
Аліса застигла.
Каель одразу помітив її реакцію.
— Алісо?
Аліса не відповіла.
Вона дивилася тільки на медальйон.
— Цей знак...
Елара тихо сказала:
— Він належав моєму батькові.
— Твоєму батькові?
— Дейрону.
У дворі запанувала тиша.
Аліса не могла повірити почутому.
— Дейрон...
Елара кивнула.
— Він мій батько.
Аліса дивилася на неї.
Потім повільно підійшла.
— Тоді...
Її голос затремтів.
— Ти моя сестра?
Елара кивнула.
— Так.
Аліса кілька секунд мовчала.
Потім обійняла її.
Елара спочатку розгубилася.
А потім теж обійняла сестру.
— Я стільки років не знала про тебе, — прошепотіла Аліса.
— Я теж не знала про вас.
— Чому тато ніколи не казав?
Елара опустила погляд.
— Він не знав.
Аліса відступила на крок.
— Тоді ми повинні поговорити з ним.
Каель поклав руку їй на плече.
— Обов'язково.
Маркус усміхнувся.
— Значить, у нас тепер є тітка?
Елара засміялася.
— Схоже на те.
Лінда теж усміхнулася.
— Тоді ласкаво просимо в родину.
Елара подивилася на всіх.
Вперше за багато років вона відчула, що справді знайшла дім.
Але раптом медальйон на її шиї засвітився.
Аліса одразу стала серйозною.
— Що це?
Елара подивилася на прикрасу.
— Він ніколи так не світився.
Медальйон піднявся в повітря.
На ньому з'явився новий символ.
Зображення шести крил.
Лінда здивовано прошепотіла:
— Шість...
Маркус подивився на друзів.
— Це про нас.
Аліса подивилася на шістьох .
Її обличчя стало серйозним.
— Тоді нам потрібно дізнатися, чому саме вас шестеро зібралися разом.
За стінами замку пролунав далекий рев дракона.
І ніхто ще не знав, що відповідь на це питання була записана в найстарішій книзі їхньої родини.